Іліада. Одіссея
- Автор: Гомер
- Язык: украинский
- Переводчик: Борис Тен
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Іліада. Одіссея». Краткое содержание книги:
Поема відзначається досить складною і довершеною композицією, що свідчить про високий художній рівень, якого досягла поезія Гомерівського часу. «...Окреслені ясними лініями, в прозорому і рівному освітленні стоять і рухаються люди в межах простору, що охоплюється оком; не менш ясні їхні думки й почуття, повністю виражені в слові, гармонійні навіть у стані хвилювання» (Е. Ауербах).
163] Вслід Діомед за ним вийшов могутній, нащадок Тідея,
164] Слідом за ними Еанти, шаленої сповнені сили,
165] Ідоменей вслід за ними та Ідоменеїв товариш
166] Встав, Меріон, Еніалію-мужоубивцеві рівний,
167] Слідом за ним Евріпіл, осяйливий син Евемона,
168] Син Андремонів Тоант, а за ним Одіссей богосвітлий -
169] З Ректором битись вони богосвітлим усі зажадали.
170] Знову звернувся до них тоді Нестор, їздець староденний:
171] «Кидайте жереб по черзі тепер - кому припаде він,
172] Той допоможе нехай красивоголінним ахеям.
173] Він допоможе також і самому собі, якщо вийде
174] Цілий із жаху війни, із цієї жахливої битви».
175] Так він сказав, і кожен з них, свій жеребок позначивши,
176] Кинув його у шолом Агамемнона, сина Атрея.
177] Вої ж тоді, до богів здіймаючи руки, молились.
178] Так не один говорив, поглядаючи в небо широке:
179] «Зевсе, наш батьку! Бантові хай чи сину Тідея
180] Випаде, чи пишнозлотних Мікен владареві самому!»
181] Так говорили вони, а Нестор, їздець староденний,
182] Взяв жеребки й потрусив у шоломі, й, як всі того прагли,
183] Випав Бантові жереб. Окличник проніс його колом,
184] Справа йдучи по зібранню, й показував славним ахеям.
185] Але ніхто за свого не признав його, кожен зрікався.
186] Врешті до того дійшов він, по зборах проходячи колом,
187] Чий був значок на отім жеребку, - д' осяйного Банта.
188] Руку простяг він до нього, наблизившись, дав йому жереб.
189] Глянувши, той упізнав жеребок свій і з радісним серцем
190] Кинув під ноги на землю його і, озвавшись, промовив:
191] «Друзі, це мій жеребок, і сам я всім серцем радію,
192] Гектора-бо подолать богосвітлого я сподіваюсь.
193] Ви ж, поки я свою бойову налягатиму зброю,
194] До владаря помоліться, могутнього Зевса Кроніда,
195] Тільки безмовно, про себе, щоб вас не почули трояни.
196] Можна і вголос, проте, бо чого б це ми мали боятись!
197] Хто б не хотів мене силою змусить чи вмінням лукавим,
198] Не приневолить, однак, відступить, - не таким недолугим
199] На Саламіні-бо я, сподіваюсь, родився і виріс!»
200] Мовив він так, і вони помолились до Зевса Кроніда.
201] Так не один говорив, поглядаючи в небо широке:
202] «Зевсе, наш батьку, що з Іди владариш, великий, преславний,
203] Дай перемогу Бантові й слави окрий його сяйвом!
204] А коли Ректора любиш і дбаєш також і про нього,
205] То подаруй їм обом і силу однакову й славу!»
206] Мовили так, а Бант у мідь одягався блискучу.
207] А, бойовий обладунок на тіло увесь одягнувши,
208] Рушив на ворога він, як виходить Арей велетенський,
209] В бій ідучи поміж воїв, яких підбиває Кроніон
210] До ворожнечі у злобі взаємній, що душу з'їдає.
211] Так і Еант велетенський ішов тоді, захист ахеїв,
212] Грізним лицем усміхався, а знизу міцними ногами
213] Кроки широкі робив, довготінним стрясаючи списом,
214] Спостерігаючи це, душею раділи аргеї.
215] Трепет троян обійняв, і дрож їм пробіг по суглобах,
216] Навіть у Ректора в грудях сильніше забилося серце.
217] Та не міг вже ніяк він назад одступить і укритись
218] В лавах троянських, бо сам же його викликав він до бою.
219] Близько Еант підійшов, мов муром, надійно прикрившись
220] Мідним щитом семишкірним, що Тіхій зробив для героя,
221] Кращий поміж лимарями, а мав він у Гілі оселю.
222] З шкур од сімох бугаїв годованих злагодив щит він
223] Ясноблискучий, і восьмий ще шар був із міді на ньому.
224] Груди щитом цим закривши, Еант тоді, син Теламона,
225] Став перед Гектором близько й, йому похваляючись, мовив:
226] «Гекторе, нині, коли ми один проти одного вийшли,
227] Знатимеш ясно, чи є між данаїв ще інші герої,
228] Окрім Ахілла, мужів переборця із лев'ячим серцем.
229] Біля своїх крутобоких човнів мореплавних лежить він,
230] На Агамемнона гнівом палаючи, пастиря люду.
231] Є ще між нами такі, що здатні з тобою зустрітись,
232] Навіть багато ще є. Починай же борню і змагання!»
233] В відповідь Гектор великий сказав йому шоломосяйний:
234] «Теламоніде Еанте божистий, володарю люду!
235] Годі зі мною тобі як з дитям розмовляти безсилим
236] Або з жоною, що в ділі воєннім не тямить нічого.
237] Добре на битвах-бо знаюся я і на мужоубивствах,
238] Знаюся, як у бою повертати направо й наліво
239] Щит сухошкірий та в січі кривавій із нй*м виступати;
240] Знаю, як з повозом кінним у вир бойовий уриватись,
241] Знаю, як танець Арея вести у бою рукопашнім.