ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло
- Автор: Зимбардо Филипп Джордж
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Yakaboo Publishing
- ISBN: 978-966-97633-6-5
- Переводчик: Любомир Шерстюк
- Жанр: Психология
Электронная книга - «ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло». Краткое содержание книги:
Венді: «Саме час робити перекличку. Як вам це?»
Хтось із в’язнів каже: «Чудово, пане наглядачу».
«А як щодо решти?»
«Сержант»: «Чудово, пане наглядачу!»
«Послухаєм це від вас усіх, ну! Ви можете краще! Голосніше!»
«Просто чудово, пане наглядачу».
«Голосніше! Котра година?»
«Година переклички, пане наглядачу», — тихо відповідає хтось[67]. Ув’язнені вишикувані обличчями до стіни, руками вперті в стіну, ноги на ширині плечей. Вони повільні й сонні, бо спали лише кілька годин.
Зміна охоронця Бардена закінчилася, але він усе ще командує, вигукує накази, розмахуючи своєю довгою палицею. Він витягує з ряду першого-ліпшого в’язня.
«Гаразд, хлопче, відіжмись кілька разів для мене!» — кричить.
Уперше голос подає Ворниш: «Ну, давайте, повторимо наші номери. Почнемо справа. Поїхали!». Можливо, він почувається впевненіше серед численної групи охоронців.
Потім вступає Джефф Лендрі: «Хвилинку, цей хлопець, 7258-й, навіть не знає свого номера справа наліво!». Але чому Джефф командує? Адже його зміна вже закінчилася. Він ходить, тримаючи руки в кишенях, — радше як безтурботний турист, ніж тюремний охоронець. І взагалі чому ця зміна все ще тут швендяє після довгої виснажливої ночі? їм давно вже час лягати спати. Їхня присутність створює плутанину і непевність у тому, хто повинен віддавати розпорядження. Перекличка продовжується за тим самим сценарієм, що й раніше, і це стає досить нудним: розрахунок на перший-другий, за номерами, у зворотному порядку, виспівування номерів. Гельманн вирішує, що йому нема до цього діла, якийсь час мовчки спостерігає, а потім тихенько йде.
Повторюються старі правила, їх теж потрібно проспівати. Венді наказує ув’язненим співати правила гучніше, швидше і чіткіше. Стомлені в’язні підкоряються, хоча співають не до ладу. Прийшов час для чогось нового, тож охоронці, з власної ініціативи, додають кілька правил:
«Ув’язнені повинні брати участь у всіх тюремних заходах. Тобто в перекличках!»
«Ліжка мають бути застеленими, а особисті речі — охайними і впорядкованими!»
«Підлога має блищати!»
«Ув’язнені не повинні зрушувати, пошкоджувати, вимазувати або ламати стіни, стелі, вікна, двері чи будь-яке інше тюремне майно!»
Ворниш упевнено продовжує муштру, щоб арештанти як слід зрозуміли правила — як то кажуть, і дух, і букву. Якщо в’язні відповідають без ентузіазму, він просто змушує їх знову повторювати правила з варіаціями, що притуплюють розум.
Ворниш: «Ув’язнені ніколи не повинні змінювати освітлення в камерах!»
Ув’язнені: «Ув’язнені ніколи не повинні змінювати освітлення в камерах».
Венді: «Коли ув’язненим дозволяється змінювати освітлення в камері?»
Ув’язнені (тепер ідеально в унісон): «Ніколи».
У всіх виснажені голоси, але відповіді чіткіші і голосніші, ніж учорашньої ночі. Ворниш стає лідером — він керує декламуванням правил, вимагаючи від ув’язнених досконалості, демонструє владу й зарозумілість. Оголошується нове правило. Очевидно, його мета — познущатися з Пола (5704), нашого затятого курця.
Ворниш: «Куріння — це привілей!»
Ув’язнені: «Куріння — це привілей».
«Що таке куріння?»
«Привілей».
«Що?»
«Привілей».
«Курити дозволено після прийомів їжі або на розсуд охоронця».
Ворниш: «Занадто монотонно, а давайте на тон вище».
Ув’язнені підпорюються, повторюючи слова у вищому регістрі.
«Починайте у нижчій тональності, а потім йдіть вище».
Він хоче, щоб ув’язнені поступово підвищували тональність. Венді демонструє, як це потрібно робити.
Ворниш: «Просто чудово!»
Ворниш читає правила з аркуша паперу в руці. В іншій руці у нього кийок. Решта охоронців теж забавляються кийками, крім Джеффа Лендрі, присутність якого взагалі не має жодного сенсу. Поки Ворниш змушує в’язнів повторювати правила, Венді, Керос і Барден заходять у камери і виходять з них, потім обнишпорюють ув’язнених, шукаючи ключі від наручників, зброю чи будь-що підозріле.
Керос змушує «Сержанта» вийти з шеренги, приставити руки до іншої стіни, розставити ноги, а тим часом зав’язує йому очі. Потім одягає на нього наручники, наказує взяти відро для сміття і веде в туалет за межами в’язниці.
Один за одним в’язні кричать: «Суперінтенданта!» — відповідаючи на питання Ворниша: «Чиї накази є найвищим пріоритетом?» Тепер моя черга вести щоранковий відеозапис основних подій, тимчасом Курт і Крейґ прилягли подрімати. Дивно слухати, що мої накази є «найвищим пріоритетом». У звичайному житті для мене важливо не наказувати, а радше пропонувати або натякати на те, чого я хочу або що мені потрібно.
67
Якщо не зазначено інше, усі діалоги між в’язнями й охоронцями взято зі стенограм відеозаписів, зроблених під час експерименту.