Чому Захід панує - натепер

Це нісенітниця. Високого рівня, але все одно нісенітниця. В будь-який день будь-який передісторичний збирач міг вирішити не культивувати злаки, будь-який землероб міг полишити своє поле й піти до лісу полювати на оленів, будь-яка господиня могла покинути свою зернотерку й піти збирати горіхи. Деякі саме так і робили, що мало величезні наслідки в їхньому житті. Але в великому масштабі це значення не мало, бо змагання за ресурси означало, що люди, що підтримували землеробство чи господарювали краще за інших, діставали більше енергії, ніж ті, хто цього не робив. Землероби годували більше дітей та худоби, звільняли більше місця під поля й далі накопичували перевагу над збирачами. За певних обставин, подібних до ситуації навколо Балтійського моря близько 5200 років до н. е., поширювання землеробства сповільнювалося до черепашого темпу. Але такі обставини не могли тривати вічно.

Звичайно, землеробство зазнавало локальних спадів (видається, зокрема, що між 6500 та 6000 роками до н. е. витолочування пасовищ перетворило долину Йордану на пустелю), але, якщо не враховувати можливість кліматичних катастроф на кшталт нового пізнього дріясу, вся свобода волі в світі не могла зупинити експансію землеробського способу життя на всі можливі ніші. За наявности тямущих Homo sapiens, теплої, вологої, стабільної погоди та ще й рослин і тварин, здатних еволюціювати до одомашнених форм, цей процес стає найневідворотнішим у світі.

Близько 7000 років до н. е. динамічні експансивні землеробські суспільства на заході Євразії були відмінні від усіх інших на землі, і від цього моменту має сенс відрізняти "Захід" від решти світу. Проте, хоча Захід і був відмінним від решти світу, відмінності не були постійними, відтак протягом кількох наступних тисяч років люди в півдюжині інших місць у Щасливих широтах почали незалежно приходити до ідеї землеробського господарювання (рис. 2.6).

Найранішим і найочевиднішим випадком поза Горбистими Схилами є Китай. В долині Янцзи між 8000 та 5200 роками до н. е. почали культивувати рис, а на півночі Китаю близько 6500 років до н. е. заходилися біля проса. Просо цілком одомашнили близько 5500 років до н. е., а рис — близько 4500 років до н. е.; свиней одомашнили між 6000 та 5500 роками до н. е. Недавні знахідки свідчать, що майже так само давно почали культивувати рослини і в Новому Світі. Культивовані гарбузи та кабачки зеволюціювали до одомашнених форм близько 8200 років до н. е. в долині Нанчок в північному Перу та близько 7500-6000 років до н. е. в долині Оахака в Мексиці. Горох з'явився в Нанчоку близько 6500 років до н. е., і хоча, згідно з археологічними свідченнями, дикий теосинте в долині Оахака доеволюціював до одомашненої кукурудзи не раніше 5300 років до н. е., генетики припускають, що насправді процес почався вже близько 7000 років до н. е.