Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти
- Автор: Яневский Даниил Борисович
- Год: 2020
- Язык: украинский
- Год: Фолио
- ISBN: 978-966-03-7945-9, 978-966-03-8902-1
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти». Краткое содержание книги:
Фото О. Гальперіна (1879–1954 рр.) виявити не вдалося. Під час ІІ Світової війни співпрацював з British Security Coordination (BSC). Проживав за адресою London, 39 Chelsea Park Gardens
«Базові стосунки «братерства та дружби» між масонами поступово, під впливом політичних факторів, — пише В. Савченко, — поступилися місцем почуттям суперництва, неприязні». У серпні—вересні конфлікт всередині київської масонерії — між прихильниками УЦР та Тимчасового уряду «став незворотнім». Наприклад, Костянтин Оберучев, генерал-майор, в 1917 р. — комісар Київської військової округи, закликав заарештувати Грушевського, прокурор Київської судової палати С. Чебаков (фото та біографічні дані виявити не вдалося) «погрожував» УЦР карним переслідуванням за «сепаратизм».
Вирішальними причинами руйнації колись єдиної масонської спільноти стали «соціальна нетерпимість та «українське» питання». Київські масони розділилися на дві антагоністичні групи — «федералістів» (М. Василенко, С. Моркотун П. Скоропадський, Ф. Штейнгель) та «самостійників» — (А. Левицький, А. Ніковський, С. Петлюра, С. Шелухін), кожна з яких мала свою «Велику ложу України».
М. Грушевський і масонство
В межах даного дослідження доцільно докладніше висвітлити наявні відомості про участь майбутнього голови УЦР у масонському русі. Наразі точно невідомо де, коли і ким він був посвячений. За одними даними, це сталося «до або після 1903 р.» в Парижі, а в 1909 р. він вже належав до київської ложі «Правда». Останнє, як видається деяким дослідникам, є маловірогідним, оскільки в 1894–1914 рр. Грушевський жив у Львові, тобто на території Австро-Угорщини. Якщо він був підданим Габсбургів, то, в цьому випадку, є маловірогідним, що він міг обіймати провідні посади у «російській» ложі. Якщо ж він мав російське підданство і був прийнятий до київської ложі, то в цьому випадку відкритим залишається питання, в який спосіб тогочасний голова НТШ мав брати регулярну участь у засіданнях цієї ложі, проживаючи постійно у Львові?
Відвідуючи час від часу Київ, Михайло Сергійович регулярно зустрічався — і це відомо абсолютно точно із службових філерських рапортів — із австрійським консулом, з яким «засиджувався годинами» на квартирі останнього. Зміст цих розмов нам до сьогодні невідомий (хіба звіти про них осіли в архівах австро-угорського МЗС), так само як і невідомі врешті-решт мотиви, які спонукали Грушевського 1917 р. розірвати кревний зв’язок із масонством та влитися до лав новонародженої УПСР.
Але нещодавно стало відоме інше. Як встановила О. Крижановська, київський, волинський і подільський генерал-губернатор в 1908–1914 рр., генерал-лейтенант Ф. Трепов попереджав: «політична орієнтація Михайла Грушевського «рішуче спрямована проти Росії, і що він прагне «відокремити 10 губерній та дві області від Росії задля їх прилучення до Червоної Русі (тобто до Галичини. — Д. Я.) та утворення суверенної української держави». Попереджав про це своє керівництво, між іншими, і полтавський губернський жандармський начальник.
Чого прагнули «вільні муляри»?
В пошуках відповіді на це питання можна звернутися, наприклад, до послуг пошукача Google. Запит на слово «freemason» меньш ніж за пів секунди дасть принаймні 12 500 000 посилань.
Якщо звернутися до інформацій, розміщених на офіційному інтернет-представництві вітчизняної вільномулярської ложі, розташованій за адресою http://www. freemason.org.ua, то вичитати там можна, зокрема, таке.
Першим та головним документом, який узагальнював існувавші основні принципи життя вільномулярських лож та їх членів, є «Конституції Андерсона, або Давні заповіді вільного муляра», видані священиком Джеймсом Андерсоном (1679/160—1739 рр.) в 1722 р.
Перший параграф документу «Про Бога та Релігію» формулював сенс існування Ордену: «Вільний Муляр зобов’язаний, в силу даної їм обіцянки, підкорятися моральному закону; і якщо він вірно розуміє Королівське Мистецтво, він ніколи не стане нерозумним атеїстом або невіруючим вільнодумцем. … Вільні Муляри повинні бути людьми доброчесними і вірними, тобто бути людьми честі і людьми чесними, без залежності від особистих переконань і конфесійної належності кожного з них..»