Іліада. Одіссея
- Автор: Гомер
- Язык: украинский
- Переводчик: Борис Тен
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Іліада. Одіссея». Краткое содержание книги:
Поема відзначається досить складною і довершеною композицією, що свідчить про високий художній рівень, якого досягла поезія Гомерівського часу. «...Окреслені ясними лініями, в прозорому і рівному освітленні стоять і рухаються люди в межах простору, що охоплюється оком; не менш ясні їхні думки й почуття, повністю виражені в слові, гармонійні навіть у стані хвилювання» (Е. Ауербах).
377] Де це дружина, де білораменна моя Андромаха?
378] Чи до ятрівок пішла та зовиць, причепурених гарно, -
379] Чи до Афіни у храм, де гуртом усі інші троянки
380] Пишноволосі в страшної богині благають пощади».
381] Відповідаючи, ключниця мовить йому домовита:
382] «Ти зажадав од нас, Гекторе, щиру сказать тобі правду, -
383] Не до ятрівок і не до зовиць, причепурених гарно,
384] Не до Афіни пішла вона в храм, де інші троянки
385] Пишноволосі в страшної богині благають пощади;
386] До іліонської вежі великої вийшла, почувши,
387] Що піддаються трояни й міцнішає сила ахеїв.
388] Тим-то до муру міського чимдужче вона поспішила,
389] Мов божевільна. Й дитину услід понесла годівниця».
390] Так вона мовила. Швидко із дому пішов тоді Гектор
391] Тою ж дорогою вниз по брукованих вулицях Трої.
392] І, перейшовши велике, красиво збудоване місто,
393] Скейських воріт він дістався, щоб вийти крізь них на рівнину.
394] Вибігла звідти назустріч дружина його Андромаха,
395] Посагом славна дочка Етіона, великого духом.
396] Жив Етіон під Плаком - горою, укритою лісом,
397] В Фівах плакійських, і владарем був кілікійського люду.
398] Донька його за Гектора мідянозбройного вийшла.
399] Стріла вона чоловіка. За нею ішла годівниця
400] З милим при грудях дитям, ще зовсім малим немовлятком,
401] Гектора сином коханим, гарненьким, мов зіронька ясна.
402] Гектор Скамандрієм звав свого сина малого, всі інші -
403] Астіанактом: єдиним-бо Трої був захистом Гектор.
404] Мовчки всміхнувся, малого синочка побачивши, батько,
405] А Андромаха підбігла до нього, роняючи сльози,
406] Руку схопила, назвавши на ймення, і так промовляла:
407] «О божевільний! Завзяття загубить тебе! Не жалієш
408] Ти ні дитяти свого, ні мене безталанної, - скоро
409] Стану вдовою я, скоро зженуть тебе з світу ахеї,
410] Разом напавши; отож, якщо тебе втратити маю,
411] Краще зійти мені в землю, ніякої більше не буде
412] Втіхи мені у житті, коли ти осягнеш свою долю.
413] Далі - лиш горе. Немає ні батька, ні матері в мене,
414] Нашого батька старого Ахілл умертвив богорівний,
415] Поруйнувавши ущент кілікіян заселене місто -
416] Фіви високобрамні. Отож він убив Етіона,
417] Зброї ж із нього не зняв: посоромився в серці своєму,
418] Тільки спалив із його обладунком, оздобленим гарно,
419] Й пагорб насипав над ним, ще й в'язів над ним насадили
420] Німфи нагірні, Зевса егідодержавного доньки.
421] Сім було рідних у мене братів у батьківськім домі,
422] І в один день вони разом пішли до оселі Аїда:
423] їх-бо усіх повбивав богосвітлий Ахілл прудконогий
424] В час, як повільних корів вони пасли й овець білорунних.
425] Матір мою, що над Плаком владарила, вкритим лісами,
426] Він аж сюди припровадив із іншою здобиччю разом,
427] Та по часі відпустив, незліченний одержавши викуп, -
428] В домі ж отцевім стрілою убила її Артеміда.
429] Гекторе, все заміняєш ти - батька і матір для мене,
430] Ти ж і за брата мені, і мій чоловік ти прекрасний.
431] Зглянься ж на мене тепер і зостанься тут з нами на вежі,
432] Щоб не лишить сиротою дитя і дружину вдовою.
433] Військо постав при смоковниці дикій, де ворогу легше
434] Вдертись до міста, доступніш на мури високі дістатись.
435] Тричі-бо вже намагалися найхоробріші з ахеїв
436] Під керуванням Еантів обох, богорівних Атрідів,
437] Ідоменея славетного й мужнього сина Тідея.
438] Чи не провісник якийсь їм порадив це богонатхненний,
439] Чи напутило їх власного духу палке поривання».
440] В відповідь Гектор великий сказав тоді шоломосяйний:
441] «Все це й мене непокоїть, дружино. Та сором страшенний
442] Був би мені від троян і троянок у довгім одінні,
443] Як боягузом я став би далеко від бою ховатись.
444] Та не дозволить і дух мій цього, бо давно вже навчився
445] Доблесним бути я завжди та битися в лавах передніх,
446] Батькові свому й собі голосну добуваючи славу.
447] Сам-бо це добре я знаю і серцем своїм, і душею, -
448] День той настане колись, і Троя священна загине,
449] З нею загине й Пріам, і народ списоборця Пріама.
450] Але не так за троян бере мене жаль і турбота,
451] Не за страждання самої Гекаби й Пріама-владики,
452] Не за братів, що стільки хоробрих і славних поляже
453] В порох тоді під ударами збройними воїв ворожих,
454] Скільки за тебе, коли хтось із мідянозбройних ахеїв
455] Слізьми умивану десь поведе й дня свободи позбавить.