За східнім обрієм [Спомини про пережите]

— Хто розстріляв? — з обуренням запитав я.

— Болісно мені оповідати про те, — відповів Орел, — а тоді додав: — Нам довго прийдеться страждати із-за того, що ми вбиваємо один одного тільки за те, що нестерпно відносимося до інакше мислячих.

Звідти ми вирушили на південь. Йшли декілька днів і зупинилися аж на хуторах села Сторожів, Корецького району. У Сторожові я зустрівся з Верещакою, Далеким і суспільно-політичним референтом (його псевдонім я забув). Він був братом крайового референта господарки Омелька. Мав закінчене право у Віленському університеті.

— Розкажіть, будь ласка, нам, де ви були, що бачили і які у вас враження та міркування по відношенню східніх областей, — запитав мене Верещака.

Я оповів їм усе, за всі свої пригоди і за все те, що бачив і чув.

— А які ваші міркування по відношенню організаційної роботи на Сході? — конкретно запитав Верещака.

— Висилання із відсіля групок і засаджування їх на організаційну роботу — це безглуздя.

Вони всі троє сконфужено перезиркнулись між собою і після короткої паузи Верещака запитав:

— Якщо ви такої думки по тому питанню, то що ж тоді ви пропонуєте робити зі Сходом?

— На мою думку, треба перейти на злеґалізовану діяльність. Треба нашу найкращу молодь, яка живе леґальним життям, направляти в середні спеціяльні школи і вищі учбові заклади. Треба, щоб наші люди стали найкращими фахівцями в усіх галузях виробництва, науки і культури. Тільки тоді, коли ми матимемо тверду опору у всіх тих ланках, можна буде висувати свою думку по суспільно-політичних питаннях і обстоювати її. Оце таку роботу, закроєну на широку скалю і на довгі роки, якраз і треба вже починати. Бо цими групками, які ходять з лісу в ліс, від однієї якоїсь крайньої хати до другої, ми нічого не зробимо. Людина, що не має ніякої точки опору у суспільстві, голодна, холодна, брудна і не обіпрана, не здібна займатися організаційною роботою. Вони в очах суспільности являються неповноцінними людьми, безглуздими і жалюгідними фанатиками. Оце така моя думка щодо того питання, — сказав я.

Верещака, слухаючи цей мій виступ, аж корчився з нетерпеливости. Далекий вдумливо слухав. А суспільно-політичний референт аж сіяв від захоплення і весь час мені підтакував.

— Ви, друже Боремський, дуже довге життя пророчите совітській владі. Мені дуже скучно вас слухати, — невдоволено сказав Верещака і глянув на Далекого. А Далекий все мовчав і щось думав.

— А я цілком поділяю міркування друга Боремського, — сказав суспільно-політичний референт.

Далекий повернув свою довгу бороду у напрямку суспільно-політичного референта і допитливо подивився на нього.

— А все ж таки вам, друже Боремський, прийдеться знову йти на схід. Крайовий провід призначив вас провідником округи «Б», до якої входить уся Житомирська область і північна частина Київської области аж до Дніпра, — сказав Верещака, — ось завтра прибуде сюди Микола і він почне передавати вам ту округу.