Янголятко в кутих черевиках. Книга перша
- Автор: Ворзельська Генечка
- Серия: Янголятко в кутих черевиках #1
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-7831-45-0
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Янголятко в кутих черевиках. Книга перша». Краткое содержание книги:
Здавалося, неможливо вигадати щось нове. Все вже вигадано, всі жанри випробувані, й письменники переписують одне одного. Проте авторка сміливо кидає виклик усім канонам, усім грандам, а заразом і читачам. Бо тільки такі твори можна оцінювати за великим рахунком. Бо тільки такі книжки мають шанс стати культовими.
Про що ця книжка? Про війну, про смерть, про кохання. Про нас із вами.
Можливо, це літературний комікс, а може — новий світ.
Але у будь-якому разі гарантуємо вам силу-силенну вражень. А чого іще вимагати від гарної книги?
— Доброго ранку.
Мене, яка теж не спатиме, а разом із ним слухатиме його незрозумілі розміркування. Нас, які прожили разом сто вісімдесят дев’ять найщасливіших років.
І, подаючи йому згорнуті в трубку аркуші, я скажу:
— Здрастуй, мене звати Крихітка.
Він поправить окуляри і усміхнеться до мене:
— Здрастуй. То як справи?
І ми разом зайдемо в ліфт. Ліфтер підніме нас на мій поверх. І навіть чотири пси у моїй квартирі будуть мертві, вбиті Котом, що прийде трохи раніше за мене.
— Привіт, Котику. Знайомся.
І моя квартирка накриє для нас стіл. І ми питимемо вино та балакатимемо. Усі гуртом. Майже цілу ніч.
Пес балакає. Вовк балакає. Кіт балакає. Це так важко уявити. Хвилин п’ятнадцять. Не більше.
Я буду утримувати їх, навіть коли побачу, що все одно незабаром вони підуть.
А Чоловік в Окулярах піде мити руки. І даючи можливість Вовкові та Псові піти, я відшукаю його, щоб сказати:
— Я скучила.
Щоб дати йому привід пригорнути мене.
— Де він?
— У Максима.
— Максима? — не зможу згадати я.
— У молодика, що спить, — скаже Квартирка.
— А, Макс…
Я зайду до спальні Приспаного Мною Сонними Отрутами, та побачу там Чоловіка в Окулярах.
Макс спатиме в колбі з каламутною зеленою водою. У величезній колбі від підлоги до стелі.
— Як цікаво, — скаже мені Чоловік в Окулярах. — Хто він?
— Так. Просто друг.
— Я можу розбудити його.
— Можеш?
— Можу, але на це треба кілька днів.
Милий, він ладен був залишитися.
Але я вже зрозуміла, що він мені не потрібний. Я побачила аркуш на стіні позад нього:
«— мисливці раз;
— мисливці вісім;
— дикі пси;
— люди-пацюки;
— ожилі мерці».
Що він тут робитиме? Зі мною? Як йому пояснити те, що…
Адже він просто не виживе. Він буде чужим у цьому світі. Навіть кохаючи мене. Мій Чоловік в Окулярах.
— Йди, — скажу я.
— Але…
— Квартирка тебе проведе.
Він піде, і я залишуся сама.
Три цигарки поспіль, вдивляючись у пухирці в колбі.
Повернеться Квартирка і скаже…
— Ти провела його? — запитаю я.
— Так.
— Він щось казав?
— Ні.
— Гаразд. Так, мабуть, краще. Тепер я побуду сама.
Але вона скаже:
— Ваші друзі чекають на вас.
— Як?! Вони?! Не пішли?!
І привітною господаркою, прекрасною, щасливою, у вогняній сукні я повернуся до них, щоб запитати:
— Ви не сумували?
А побачивши, що ні, скажу:
— Я теж хочу грати.
Вони сидітимуть за столом — у руках повно карт. Без піджаків, мружачись від цигаркового диму, у світлі лампи, опущеної до сукна на столі.
— Я теж хочу грати, — скажу я.
— Ми граємо на кулі.
Кулі з Гербами Влади — Псові, Золочені — Вовкові. Кулі з насічками — влучити в тіло і маленький вибух — Котові.
— Чудово, — скажу я і розірву поділ довгої сукні, щоб дістати пістолет.
— Тр-р-р-р-р-р-р-р-р-р…
Вовк, Пес, Кіт і Залізний Чоловік поглянуть на мене і побачать мої черевики. А я думала, що під сукнею їх не видно.
— Гм.
Я знизую плечима, нічого не кажу, а просто розряджаю пістолета, висипаючи на стіл свої кулі. Я сама покривала їх перламутровим лаком, під колір нігтів.
— Скільки? — запитає, банкуючи, Вовк.
І я скажу:
— Влучивши в тіло, вони залишають у ньому тридцятисантиметрові отвори.
— Ставку прийнято, — скаже мені Вовк.
Розділ 11
Ми гратимемо до ранку, а тоді вони підуть спати. Вовк, Пес і Залізний Чоловік. Кіт скаже їм усім:
— Бувайте, — і повернеться до мене.
— Ну, Крихітко.
— Так, Котику.
— Є Вітчим. Є Місто. Є Дикі Пси. А ще є Кити.
— Кити? — запитаю я. — Що то за Кити?
— Вони допоможуть тобі. Звісно, якщо захочеш.
Частина восьма
Крихітка й кити
— Це Місто живе грошима…
— Місто Великих Вогнів?!
— Гроші — пальне його Реклами. Гроші скликають сюди Людей.
— Сім мільйонів, — згадаю я.
І Кіт кивне:
— Сім мільйонів. Але головні тут гроші, гроші і гроші. А всіма грошима тут керують Кити.