Янголятко в кутих черевиках. Книга перша
- Автор: Ворзельська Генечка
- Серия: Янголятко в кутих черевиках #1
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Год: Джерела М
- ISBN: 966-7831-45-0
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Янголятко в кутих черевиках. Книга перша». Краткое содержание книги:
Здавалося, неможливо вигадати щось нове. Все вже вигадано, всі жанри випробувані, й письменники переписують одне одного. Проте авторка сміливо кидає виклик усім канонам, усім грандам, а заразом і читачам. Бо тільки такі твори можна оцінювати за великим рахунком. Бо тільки такі книжки мають шанс стати культовими.
Про що ця книжка? Про війну, про смерть, про кохання. Про нас із вами.
Можливо, це літературний комікс, а може — новий світ.
Але у будь-якому разі гарантуємо вам силу-силенну вражень. А чого іще вимагати від гарної книги?
— Надто пізно, — скажуть Кити. — Наші гвардійці вже вирушили до нього.
Розділ 2
Двадцять чотири Особисті Гвардійці їхали до вежі вітчима.
Двадцять чотири Гвардійці мають умерти цієї ночі.
— Ви не розумієте, що робите!!!
Я мусила врятувати бодай когось!
Розділ З
Особиста Гвардія Китів, Гвардійці Міста Великих Вогнів. Вони їхали до вежі Вітчима, вони просто виконували наказ.
Двадцять чотири статні й гарні чоловіки мали померти.
— Ось вони, — прошипіла безлика тварина.
— Я бачу, — сказав Вітчим.
Він відступив од вікна.
— Почнемо.
— Почнемо.
Вони вийшли з машин перед Вежею з чорного скла, яке відображало в собі все місто.
Вулиця на схід: ряди ліхтарів, вогні на мостах метро, стіни-вікна-стіни безлічі веж, Вулиця на захід: міст через річку, вогні на ньому, вогні на темній воді. Вулиця до країни вічної криги: реклами, реклами, вогні, далекий міст, мов павутина в росі.
Гвардійці.
Двадцять чотири схожі долі.
Однаково обстрижене волосся. Однакові плащі, однакові надірвані зверху, ледь зім’яті пачки тих самих цигарок.
Однакові пістолети. По шістнадцять куль у кожнім.
Їхні двадцять чотири дівчини приміряють білі сукні.
Однаково байдужі, з однаковою думкою про те, що треба швидше кінчати і…
— Починаймо ж.
— Починаймо.
Я мчала, щоб урятувати їх. Я летіла крізь місто, і лампи реклам вибухали яскравим вогнем, коли моя тінь наражалася на них. Я проносилася над ніччю, і вітер підхоплював листя й газети. Я поспішала. Я хотіла встигнути. Відштовхуючись від гладких стін, я летіла крізь ніч.
Саме опівночі. Саме в нуль-нуль-нуль-нуль.
— Почнемо, — і Гвардійці зробили крок.
— Почнемо, — заплющив очі Вітчим.
— Північ!
Останній удар на старовинному годиннику Центральної Вежі.
— БОМ!!!
— Дванадцята!
На наручному годиннику чоловіка, що курив на рекламі цигарку «Кордон Пустелі».
— БОМ!!!
— Двадцять четверта нуль-нуль! — на круглому годиннику над вуличним переходом.
— БОМ-М-М!!!
— БОМ-М-М!!!
На величезному рекламному панно:
«До Нового Року залишилося рівно дев’яносто чотири дні!»
— БОМ!!!!!
Дванадцять страшних ударів!
— БОМ!!!!!!!
Останній удар:
— Бо-о-о-о-о-бом-м-м-м-м-м!!!!!!!!
Час зник. Він став нічим.
Нуль. Нуль. Нуль. Нуль.
Місто впало в Ніщо. Місто просто зникло. Тільки Чорна Вежа висить у темряві. З єдиним Палаючим вікном нагорі.
Я спізнилася. Я не застала їх. Тільки їхні спорожнілі машини біля Вежі, на безлюдній вулиці.
— Бом!
Вітчим уже забрав їх.
— Не бійся, Крихітко, — сказав Кіт. — Не бійся.
Я принюхалася до відлуння їхнього цигаркового диму, наче Вовк.
Я, наче Пес, заплющила очі й намагалась їх побачити.
Ніби Кіт, я була готова до стрибка.
Як Залізний Чоловік, я не повинна була нічого боятися.
— Не бійся, Крихітко.
— Я… не… боюся…
Розділ 4
— Бог є, — сказали їм. — І Бог є Любов. Чи ви приймаєте це і вірите в це, чи вам не варто вірити в будь-що, оскільки нічого іншого взагалі немає…
У ті далекі часи, коли Вітчима тільки готували стати Злом.
Саме тоді вони й познайомилися, Вітчим і Мачуха… Коли їх ще готували для боротьби…
Перша лекція почалася просто:
— Бог є. І Бог є Прощення і Любов. Чи ви приймаєте це і вірите в це, чи вам не варто вірити в будь що, оскільки нічого іншого взагалі немає.
Ви можете вигадувати собі Верховний Розум, циклічні програми, експерименти початку часів, Адепта Мавп і Адепта від Перетворення мурахи в колосок. Навіть пекло як єдиний розумний спосіб існування мислячих істот. Але все це не є Богом.
Бог єдиний. Єдиний його прояв — милість до них, грішних. Закони його непорушні, і в Бога немає двох облич — доброго та злого, котрі він обертає до вас залежно від того, чи склали ви поставлений перед вами іспит. Він тільки любить їх і прощає.
І якщо не приймають його любові та прощення, він терпляче чекає, не заважаючи бути ще більш грішними. Він любить, прощає і чекає, коли ви перестанете вбивати свою душу й почнете сприймати серйозно його любов і милість.