Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
Під час розподілу просив призначити на будь-яку командну посаду в будь-якому військовому окрузі, але був направлений в Оперативне управління Генерального штабу Червоної Армії. Тут він зустрів початок війни.
Восени 1941 року отримав звання полковника.
3 червня 1942 року — начальник 4-го напрямку оперативного управління Генштабу.
23 листопада 1942 року в день, коли пересувні з’єднання Південно-Західного та Сталінградського фронтів замкнули кільце оточення навколо німецьких військ у районі Сталінграда, полковник Штеменко був підвищений до генерал-майора.
4 квітня 1943 року Штеменко отримав посаду начальника оперативного управління Генштабу та звання генерал-лейтенанта. Із цього часу під контролем Сталіна й Василевського, особисто керував розробленням усіх стратегічних планів Червоної Армії.
Під час війни Сталін установив суворий і твердий порядок роботи Генерального штабу Відповідно до сталінського розкладу, вищі керівники Генштабу мали право спати не більше чотирьох-п’яти годин на добу, начальник оперативного управління генерал-лейтенант Штеменко — тільки вдень, з 14-ї до 18-ї, якщо на фронтах спокійно — до 19 години.
У другій половині війни у складі Збройних сил Радянського Союзу було 72 загальновійськові армії, 6 гвардійських танкових армій, 174 стрілецьких, 26 танкових, 14 механізованих, 10 артилерійських, 9 повітряно-десантних, 8 кавалерійських корпусів, 516 стрілецьких (не враховуючи мотострілецьких, повітряно-десантних і гірськострілецьких), 105 артилерійських і мінометних, 26 кавалерійських дивізій, 44 укріплені райони. Крім того, 18 повітряних армій, 7 армій ППО, флоти і флотилії, військові округи, 10 управлінь оборонного будівництва перетворених з 10 саперних армій, сотні авіаційних корпусів і дивізій. Штеменко пам’ятав імена всіх командувачів і командирів до дивізії включно, знав стан і розміщення кожного фронту і флоту, кожної армії і флотилії, кожного корпусу, кожної дивізії.
Обстановка змінювалася щодня, щогодини, щохвилини. Штеменко встигав усе охопити й запам’ятати.
І це ще не все. Працювала розвідка в кожному батальйоні, в кожному артилерійському дивізіоні, в кожному полку, в кожній бригаді та дивізії, в кожному корпусі, армії, флотилії, флоті, фронті, працювала розвідка партизанських загонів, працювала військова стратегічна агентурна розвідка у ворожих портах і столицях. Уся інформація стікалася до Розвідувального управління Генерального штабу, яке кожні шість годин видавало зведення: ця німецька дивізія вибула, ця прибула, ця перекинута із цієї ділянки на цю, у цій дивізії свіжі сили, ця пошарпана.
Над аналітиками військової розвідки — вічне прокляття: ти завжди винен.
Якщо доповідаєш негайно, значить, відомості неточні, недостовірні, неперевірені. І з тебе за це спитають.
Якщо доповідаєш, що перевірені, значить, запізнився з доповіддю, значить, відомості вже не найостанніші, значить, обстановка вже змінилася. І питання прямо в лоб, між очей: чому раніше не доповів?
На війні інформація про супротивника завжди уривчаста, приблизна, сумнівна. Тут теж все постійно та стрімко змінюється. Штеменко вмів охопити і все це.
Обстановку він доповідав особисто Сталіну двічі-тричі на день. Жодними записами при цьому не користувався.
Одного разу Сталін, перебуваючи в доброму гуморі, у колі соратників вирішив позмагатися зі Штеменком у знанні обстановки на фронті. Поєдинок закінчився нічиєю.
Можливо, Штеменко дипломатично вирішив не показувати оточенню переваги над Верховним головнокомандувачем. А можливо, що в цьому змаганні переможця бути не могло: якщо пам’ять Штеменка була надлюдською, то пам’ять Сталіна — диявольською.
17 листопада 1943 року Сталін присвоїв своєму улюбленцю звання генерал-полковника. Від першої генеральської зірки до третьої — менше року.
У листопаді 1943 року Маршал Радянського Союзу Сталін зустрівся в Тегерані з президентом США і британським прем’єром. Зрозуміло, що генерал-полковник Штеменко весь час знаходився поряд зі Сталіним, щоб тримати Верховного головнокомандувача в курсі ситуації на фронтах.
У серпні 1945 року командування 1-го Далекосхідного фронту і Тихоокеанського флоту припустилося помилки, яка мало не призвела до повного краху кар’єри генерал-полковника Штеменка — творця всіх стратегічних планів Червоної Армії.
Готувався морський десант на Південний Сахалін і Курильські острови. План передбачав висадку частин морської піхоти з катерів і невеликих бойових кораблів — сторожовиків, тральщиків, малих мисливців. Після цього до захоплених пірсів мали підійти величезні суховантажі — ті самі, що до війни та протягом неї возили робсилу, колючий дріт і вертухаїв із Находки і Ваніно на Колиму і Чукотку.