Майдан. (Р)Еволюція духу
- Автор: Мухарский Антон Дмитриевич
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-966-97425-1-3
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Майдан. (Р)Еволюція духу». Краткое содержание книги:
Публічні інтелектуали, громадські діячі, філософи, історики, письменники, художники, герої й очевидці революційних днів української історії в щоденниках, есе й ексклюзивних інтерв’ю розповіли про темний і світлий бік Майдану, версії причин і наслідків, «білих плям» і таємничих збігів у подіях листопада-лютого 2014 року.
Видання розраховане на коло читачів, яким цікава контраверсійна точка зору на українську історію, політику і культуру.
Але цього не уникнути, бо світ тримається на тих правилах і, до речі, на довірі.
Дуже важливо, що це відповідає духові українського народу, несумісного з духом і вартостями російської імперії.
Пояснив це нам раз і назавжди Тарас Шевченко.
Чи є вихід з нинішнього становища? Таке питання ставлять мільйони людей. Стало для всіх очевидним, що стара пружина насильства зламалася.
Історія не знає заднього ходу. Експеримент з Януковичем може бути корисним уроком для Росії, яка витрачає колосальні кошти для того, щоб повернутися до фікції, якої вже нема і не буде.
Звичайно, Путін ненавидить Україну не тільки за те, що відокремилась, а передусім за спокусливий приклад волелюбності.
Йому з кадебістської школи відомо, що українці розпочинали революцію 1905-го, Лютневу революцію 1917-го і за неймовірних умов повстали проти Гітлера і Сталіна.
Без України Росія не імперія. Але й з Україною їй вічний клопіт — то Мазепа, то Петлюра, то Бандера. Йому, кагебістові, відомо, що українці навіть і сталінських концлагерях організували повстання і підірвали систему ГУЛАГ.
Але коли Україна піде своїм природним шляхом на Захід, то як тоді втримати Росію?
Неврастенічна політика Путіна і галаслива підтримка її одверто брехливою пропагандою — це йде не від сили, а від слабкості. Країна з колосальними територіями і катастрофічним падінням народжуваності шукає порятунку в загарбанні сусідніх територій! Хіба то не діягноз?
Колись відомий філософ Ортеґа-і-Ґассет писав: «Недоростки — народи, які в людській спільноті мають намір робити те, що їм хочеться, і наївно називають це націоналізмом». Хіба не про таких застереження царя Соломона: «Перед загибеллю гордість буває, а перед упадком — бундючність».
Звичайно, вони ще можуть багато нашкодити сусідам, але передусім собі.
Хід історії нездоланний, і кожен з нас щасливий тоді, коли знайде своє місце в цьому поступальному русі.
ІІІ
Дух Майдану ніякими засобами не можна передати. Картинки нагнітають жах і не передають головного — спорідненості душ у рішучому пориві до волі.
Дух Майдану світлий і миротворчий. Зовсім несподівано він засвітився релігійним сяйвом. Хто б повірив раніше, що тут, на Хрещатику, десятки тисяч зовсім різних людей будуть вголос молитися, як перші християни.
І свідки, і учасники великих подій не відчувають незримих сил, які діють над їхніми головами… Янукович втрачає позицію за позицією так, наче його вже нема, а фізично він ще є — і на дроті з Москвою!
Тарас Шевченко не чекає вшанувань. Він веде на Майдан своїх покликаних. Над «Небесною сотнею» чути його голос — тут панує його козацький дух і водночас його дух прощення.
Наша зоряна мить недовговічна. Слава Богу, що вона була.
Вшанування пам’яті героїв можливе тоді, коли залишилися живими герої такі ж самі. До неба піднесли «сотню» живі, які були співучасниками і які зрозуміли, що значить беззбройному йти проти вогнепальної зброї.
Той чинник особливо важливий. Зіткнення сотні автоматників проти такої ж сотні противника вимірюється військовими категоріями. А тут маємо справу з юним життям, принесеним в офіру на вівтар Батьківщини.
Потім настав особливий акт вшанування пам’яті хоробрим. Віддання честі. І море квітів на барикадах, де вони полягли.
Досі мені не доводилося бачити на своєму віку такого всенародного вшанування своїх героїв. Море квітів. Батьки з малими дітьми, молоді кияни і приїжджі несуть і несуть квіти в урочистій тиші.
І нестимуть. І молитва єднатиме живих і померлих.
Гімн «Ще не вмерла Україна» на Майдані зазвучав так, як ще ніколи не звучав. Кожне слово наповнилось вищим смислом і енергією віри.
Багато українців за кордоном жаліли, що не можуть покласти свої квіти «Небесній сотні». Особливо — ровесникам Незалежності України, полеглим за незалежність.
Звичайно, Росія відгородилася від місця своєї поразки глухою стіною брехливої пропаганди. Вона пустила в хід усі наявні засоби облуди, розтління і залякування. Вона не зупинилася перед загрозою міжнародної ізоляції і безсоромно виставила усю свою зброю.
Важко уявити, але в хід пущено і погрози атомної війни…
І все це від страху перед вітром свободи з України.
Те, що російський диктатор не визнає українського уряду, прикро. Але то легше зносити, зваживши, що він не визнає і українського народу, а також своїх міжнародних зобов’язань.