Майдан. (Р)Еволюція духу
- Автор: Мухарский Антон Дмитриевич
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Наш Формат
- ISBN: 978-966-97425-1-3
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Майдан. (Р)Еволюція духу». Краткое содержание книги:
Публічні інтелектуали, громадські діячі, філософи, історики, письменники, художники, герої й очевидці революційних днів української історії в щоденниках, есе й ексклюзивних інтерв’ю розповіли про темний і світлий бік Майдану, версії причин і наслідків, «білих плям» і таємничих збігів у подіях листопада-лютого 2014 року.
Видання розраховане на коло читачів, яким цікава контраверсійна точка зору на українську історію, політику і культуру.
— А як ви до цього додумались?
— Він мене попросив.
Обидва вони ще в лавах комуністичної партії засвоїли утилітарне цинічне ставлення до народу, який схвалює і Сталіна, Хрущова, потім Брежнєва — й анекдоти на нього.
Путін і його команда кагебістів заморозили розвиток російського суспільства і зберегли режим вірнопідданості в підновленій формі держави, яка «вірним» комуністам дозволила стати мільярдерами.
Янукович з донецьким криміналітетом створили клонований зразок звичної для них компартії. Влада підкупу і страху дала кожному українцеві зрозуміти: «Нікуди не дінешся».
Влада профанів зовсім не розуміла, що має справу з українським народом, який за 20 років повільного розкріпачення вдихнув дух свободи, у 2004 році піднявся на Помаранчеву революцію, а за роки ліберального правління Президента Ющенка позбувся того, що паралізувало його внутрішні сили — позбувся страху.
Майдан 22 листопада упав на них раптом, наче сніг на голову. Немає сумніву, що у Януковича були кремлівські радники, які ніколи не розуміли і не шанували українського народу. Вони не розуміли, що ігнорування з боку влади українці сприймають не як силу, а як неадекватність і хамство. Вони не розуміли, що жорстокий нічний погром студентів 30 листопада не налякає, а навпаки, покличе на Майдан 1 грудня сотні тисяч киян. І що вже зовсім незрозумілим було — це нечувана приязнь і солідарність людей, зокрема україномовних і російськомовних. А вони саме розраховували на конфлікт і національне протистояння!
Усі московські пропаґандивні кліше про коричневих, про бандерівців, про фашистів на Майдані викликали тільки сміх. Людям не вірилось, що це не вигадка дурня, а звична в Росії система офіційної лжі, успадкована з давніх часів.
На тлі якогось майже релігійного ідеалізму, який зібрав і об’єднав людей з усієї України на Майдані, той хамський стиль офіційної реакції був обурливим. Гасло «Банду геть!» стало усім зрозуміле.
А з того, що з боку банди проскакували слова «націоналісти» і «фашисти» цілком явно стирчали ослячі вуха московської режисури. Людей вражала абсолютна жорстокість і озлобленість банди. Януковичі все ж таки 4 роки вдавали «своїх», а ті яничари з «Беркуту» були справжніми гестапівцями чужої школи. А коли з Майдану і з лікарень стали викрадати активістів, калічити і вбивати їх, то вже стало видно почерк КГБ, який засвоїв досвід і чеченський, і чилійський, і донецького кримінального середовища. Нині в окупованому Криму фактично розкриті усі карти чекістської команди. Янукович змушений був, з одного боку, приймати представників європейської дипломатії, а з другого боку, виконувати жорстокі вказівки Кремля і убивати беззбройних. Він розумів, що втрачає легітимність.
Справжнім дивом було те, що духовний опір Майдану переміг озброєну президентську банду. Події наростали так швидко, що чорний четвер 20 лютого змінився сонячною п’ятницею 21 лютого. Януковичі повтікали.
Незадовго повернулася з ув’язнення Юлія Тимошенко і виступила з трибуни. Щирість і сувора чесність Майдану, окропленого кров’ю «Небесної сотні», була несумісна з популізмом, знайомим для Майдану 2004 року. «Юлі волю, тільки не владу» — несли студенти на транспарантах.
Містерія Майдану була наскрізь релігійною. Без християнського духу було б неможливо втримати тисячі людей в дисципліні ненасильницького опору. Звичайно, дух молитви внесли на Майдан «бандерівці», але його підтримали усі різномовні учасники Майдану, об’єднані силою правди.
Комуністичні і посткомуністичні вожді не задумувались над характером народу, яким керують.
А тут знову виявилося, що українці — то гордий народ. Окрадений, зубожілий, але з почуттям гідності.
І тієї моральної константи не вдалося зламати вождям ХХ віку навіть неймовірними засобами великого терору та геноциду.
Отже, з цим доведеться рахуватися кожній владі, а не втішатися банальністю, що кожен народ має таку владу, якої заслуговує.
Нині усі розуміють, що системна інформаційна, політична і економічна війна Росії проти України не припиняється і не припиниться. Вона випливає з невизнання розваленою імперією Незалежної України.
Будь-який договір з країнами Заходу є договір з дотриманням умов.
А з Росією договір є тільки маневром обманного чи сезонно-пропагандистського характеру. Однак згадаємо, що усі виграші совєтської дипломатії закінчилися провалом імперії, бо в фундаменті її лежала фальш і обман. І той фундамент залишився досі. Уже без ідеологічного фасаду.
Виховані в тій системі не можуть від неї відірватися, щоб наблизитися до впорядкованого світу, де існують закони і правила гри.