Історія польсько-українських конфліктів т.3
- Автор: Сивицкий Николай
- Серия: Історія польсько-українських конфліктів #3
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: ім. Олени Телыги
- ISBN: 966-7601-62-5
- Переводчик: Петренко Є
- Жанр: История
Электронная книга - «Історія польсько-українських конфліктів т.3». Краткое содержание книги:
Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ трьох томів книги Миколи Сивіцького «Історія польсько-українських конфліктів», просимо приєднатися до нашої сердечної вдячності п. Ярославі Барусевич та Дослідній фундації ім. О.Ольжича в СІЛА за сприяння у виданні цієї книги.
В цей час у повітах Холмщини, а найбільше у Грубешівському і Замойському повітах, вбито: 1 адвоката, голову Українського допомогового комітету, 12 священиків, 10 псаломщиків, 11 агрономів, 15 вчителів народних шкіл, 14 війтів і заступників, 14 гмінних урядників, понад 30 старост і приблизно 100 культурно-освітніх і кооперативних працівників та кваліфікованих ремісників. Тоді ж на Підляшші вбито: колишнього голову Українського допомогового комітету, сенатора Івана Пастернака, 4 вчителів народних шкіл, 4 працівників кооперативів і 36 визначних громадян з різних сіл Підляшшя. (…)
Цей баланс втрат сільських активістів блідне у порівнянні з жахливими масовими вбивствами звичайних селян, які тисячами гинули на згарищах своїх родинних домів вдень і вночі, без попередження чи якогось заклику, чи, скажімо, ультиматуму з боку тих, хто йшов на села з вогнем і мечем.
(…) Послухаймо тепер голоси тих, хто врятувався на якийсь час із цього пекла на землі. Дехто з них ще живе, і тому ми не можемо назвати повних прізвищ і назв місцевостей, у яких вони нині перебувають. (…)
Холмсько-Підляський духовний консистор у доповіді від 4 січня 1944 року повідомляє митрополиту Іларіону, що із загального числа 150 сільських священиків майже всі зазнали матеріальних втрат, дехто з них пережив кілька чи кільканадцять терористичних нападів. Наприклад, на священика Веремчука у Голешові (Бельський повіт) за останні місяці здійснено 5 нападів, 10 нападів на протоієрея Івана Антонюка у Сухаві (Холмський повіт), 14— на священика Феодосія Мінкевича у Гороститі (Влодавський повіт), 25 — на протоієрея Андрія Деревецького в Отрочі (Янівський повіт), причому 5 разів він був тяжко побитий, 3 рази обстріляний і тільки чудом уцілів. Щоразу нападники забирали майно, знущалися з жертви, били також дружин і дітей священиків.
Є багато священиків, яких не тільки пограбували, а й дуже образили та побили. До них належать: священик Іван Олійник з дружиною в Замху (повіт Білгорай); протоієрей Павло Швайка у Снятичах (повіт Замость), якого вбили, а його дружину побили; священик Микола Зимовець у Боньчі (повіт Краснистав); священик Леонтій Глицький з сином-дияконом у Жджанному (повіт
Краснистав); священик Антоній Каньовський із псаломщиком Павлучаком у Длугій повіту Радзинь; протоієрей Іван Антонюк у Сухаві (повіт Холм); протоієрей Олексій Якута у Кульні (повіт Білгорай); священик Антоні Попудняк із села Хмелєк (повіт Білгорай) та багато, багато інших. (…)
На протоієрея Олександра Кадія (66 років) із села Липини (повіт Білгорай) здійснено два напади: 29 червня і 2 вересня 1943 року. Про перший напад протоієрей (нині вже покійний) так писав до консистора: «29. VII ц.р. бандити напали на мене на відстані приблизно 200–250 метрів від мого дому, побили мене моїм власним ціпком до непритомності, стріляли у мене, пограбували хату, знищили документи». Про другий напад на цього самого священика консистор повідомляє таку інформацію: «2.IX.1943р. о 6 годині вечора протоієрей молився у церкві і мав намір там ночувати. У цей саме час бандити вломились до церкви, кинулись на священика і почали немилосердно його бити, а потім витяти на подвір'я і катували аж до непритомності. Коли священик просив не забирати у нього життя, бандити відповіли польською: «Україну будуєш, гиляг би тебе трафив, будемо з тобою в лісі розмовляти». Коли священик Кадій (москвофіл за переконанням) знепритомнів, бандити прив'язали його до свого воза, виволокли у ліс і там замордували. Місцеве населення знайшло його в лісі з поламаними руками і ногами та виколотими очима. Родину вбитого пограбували до канцура».
На священика Олексу Марцінкевича у Шевні (повіт Замость) польска банда нападала чотири рази. Першого разу, в березні 1943 року, його змушували до від'їзду з парафії зі словами: «Якнайшвидше вибирайся звідси, бо як прийдемо вдруге, тобі буде погано!» Під час другого нападу, 16.VII.1943, на помешкання було зроблено 30 пострілів через вікно. Третій раз на священика Марцінкевича напали 13.ІХ.1943 року в Шевні, куди він прибув уже з іншої парафії, щоб вирішити питання контингенту. Цей напад завершився жахливим вбивством. Усі напади здійснила одна і та сама банда.