Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
Перечитавши написане і переконавшись у відсутності помилок, Шайна поставила підпис і скріпила його маґічною печаткою. Спеціальне плетиво, що пронизувало кожнісіньке волокно паперу, перетворилося на застиглі, незламні чари, які не дозволяли нікому внести в текст жодної правки; їх неможливо було зняти, не перетворивши папір на порох.
Шайна помістила аркуш, тепер уже офіційний документ, у шкіряну папку, підступила до дзеркала, поправила зачіску та сукню і вийшла з кімнати. Спустившись сходами на третій поверх, вона покинула Вежу Іралах і по ґалереї рушила до Королівської. Цієї святкової ночі ґалерея по всій свої довжині була добре освітлена, тому всі зустрічні чоловіки, незалежно від міри сп’яніння, відразу впізнавали її, чемно віталися і навіть не робили спроб загравати з нею.
Дійшовши до Королівської Вежі, Шайна перехопила першого ж слугу, наказала розшукати Ріса аб Тирнана і переказати йому, що вона просить про негайну зустріч. Лакей чвалом кинувся виконувати розпорядження відьми, а Шайна стала чекати, обмінюючись поглядами з маленькою шогірською мавпочкою, вбраною в строкатий сарафанчик, зі срібним дзвіночком на шиї. Тваринка сиділа на підвіконні й кумедно кривилася, запрошуючи погратися з нею. Проте Шайна була не налаштована на гру, тому відвернулася від мавпочки і втупилась очима в папку, яку тримала в руках.
„О Диве! Що ж це я роблю? І навіщо?… Може, Фіннела тут ні до чого, може, це просто помста за брата?…“
На щастя, чекання тривало недовго, і вже за двійко хвилин з’явився Ріс аб Тирнан, застібаючи на ходу камзол. Як Шайна і сподівалася, він був нітрохи не п’яний. У Кардуґалі подейкували, що відколи його старший син Делвин став гірким пияком, лорд Ріс майже кинув пити, а на бенкетах лише робив вигляд, що п’є, насправді ж просто пригублював келиха і крадькома виливав вино під стіл. Хоч там як, а на весіллі свого середнього сина він залишався цілком тверезий, дарма що вже було далеко за північ.
— Леді Шайно, — промовив Ріс аб Тирнан, не приховуючи свого подиву. — Я до ваших послуг.
— Виникла одна справа, яку нам слід обговорити, — сказала вона. — І я не хотіла б чекати до ранку.
— Що ж, воля ваша, — відповів менший брат короля. — Гадаю, нам краще знайти інше місце для бесіди. Прошу, ходімо.
Ріс провів Шайну до розташованої на цьому ж поверсі урядової канцелярії й запросив увійти до одного з порожніх кабінетів, де вдень, очевидно, працювали писарі.
— На жаль, я не чаклун, — сказав він, — і не знаю, який тут захист від підслуховування.
— Зараз буде надійний, — відповіла Шайна, швидко встановила глушильні чари і присіла на найближчий стілець.
Ріс аб Тирнан негайно влаштувався через стіл навпроти неї й запитливо мовив:
— Отже, пані?
Шайна мовчки розкрила папку, взяла щойно написаний документ і передала його принцові. Той узяв аркуш до рук і став читати:
— „Я, Шайна вер Брі О’Мейнір, офіційно вповноважена найстаршими сестрами…“ так, так… так-так… так… „оголошую про визнання Тір Мінеганом наявного за станом на 38 линаса 1694 року М. Д. кордону між Королівством Леннір і Румнахським Королівством…“ Ого! — Він кинув очманілий погляд на Шайну і продовжив: — „Також Тір Мінеган вважає необґрунтованими територіальні претензії Князівства Тинвер до Королівства Леннір і закликає ґрафа Тинверського припинити збройні вторгнення своїх підлеглих на суверенну територію Ленніру…“ Ні, я просто не можу повірити! — Щоб переконатися, Ріс аб Тирнан ще двічі пробіг очима текст, а потім знову втупився поглядом у Шайну. — Оце так сюрприз! І що ж змусило ваших найстарших змінити своє рішення?
— Вони ще не змінили. Але змінять, коли я повідомлю їм.
— Даруйте. Не зрозумів.
— Я підписала цю заяву без згоди найстарших, — відверто, без хитрувань пояснила Шайна. — Проте формально я не перевищила своїх повноважень, бо ще продовжую виконувати обов’язки надзвичайного представника Тір Мінегану. Старша сестра Айліш вер Нів, яка прибула сьогодні, відмовилася взяти на себе керівництво і, найпевніше, вже покинула Кардуґал — тож у будь-якому разі, її не варто брати до уваги. Відразу скажу, що найстаршим дуже не сподобається мій вчинок, але вони не стануть відкликати заяву і для всього світу зроблять вигляд, що я діяла з їхньої згоди. Таке нерідко трапляється: сестри, вповноважені вести переговори з тих або інших питань, не завжди дотримуються наданих їм інструкцій, а найстарші, щоб не зашкодити своїй репутації, щоразу мусять погоджуватися з їхніми рішеннями. Тільки маю до вас велике прохання — нікому про це не говорити. Нехай мої останні слова залишаться між нами… ну, і королем. А для решти представимо це так, як ви спершу й подумали: найстарші сестри змінили своє рішення.