Первісна. Дорога на Тір Мінеган
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Серия: Сага про Первісну #1
- Язык: украинский
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Первісна. Дорога на Тір Мінеган». Краткое содержание книги:
Проте все в житті Ейрін змінилося, коли до Ленніру прибули три відьми з далекого острова Тір Мінеган. Змінилося рішуче й безповоротно, змінилося навіть дужче, ніж їй це спершу здавалося. Бо разом з великим даром, про який вона досі й мріяти не сміла і який зненацька став дійсністю, Ейрін здобула могутніх ворогів — як на землі, так і під землею, в найпохмуріших глибинах зловісного Ан Нувіну…
— Твій розрахунок був очевидний, Айліш, — сухо сказала Шайна. — І він справдився. Наші батьки, ці самовіддані люди, відразу зрозуміли, що розголос про твоє загадкове зникнення насамперед зашкодить Бренанові, якому ти допомогла народитися, тому все приховали. А ти спокійно сіла зі мною на корабель і відпливла на Абрад, забувши й думати про мого брата.
— Це неправда! Я постійно думала про нього. Хотіла повернутися по нього… але не могла себе змусити, не могла подолати свій страх. Благала найстарших надіслати когось іншого, та вони відмовили. Їх усе влаштовувало.
— А чому не довірилася подругам? Чому не попросила їх про допомогу? — Рвучким жестом Шайна зупинила Айліш, яка збиралась була відповісти. — Це риторичне питання, я вже й сама здогадалася. Ти виправдовувала свою мовчанку наказом найстарших, але насправді не хотіла визнавати перед будь-ким із сестер, що тебе так налякав Лахлін. Боялася розповісти про свій страх, і через твою легкодухість мій брат шістнадцять років провів у тому пеклі.
З цими словами вона повернулася до неї спиною, присунула до себе списані аркуші зі звітом і стерла речення, де йшлося про передачу повноважень. Айліш вер Нів повільно підвелася з крісла.
— Ну, мені вже пора вирушати…
— Щасливої дороги, — відповіла Шайна, не озирнувшись.
Айліш рушила до дверей, але на півдорозі зупинилася.
— Я все-таки твоя старша сестра, Шайно, і мушу зробити тобі зауваження. В коридорі я зустріла принцесу Фіннелу, і в мене склалося враження, що вона йшла до тебе. А ще вдень я помітила на ній застарілий слід від чарів бажання — і впізнала твій почерк. Ці чари ти наслала акуратно, і я не думаю, що їх розгледіли Етне та Мораґ, не кажучи вже про тутешнього чаклуна. Та все одно ти граєшся з вогнем. Така поведінка неприпустима для…
— Старша сестро! — жорстко мовила Шайна. Вона й зараз не стала повертатися, бо не хотіла показувати рум’янцю гніву на своїх щоках, який Айліш могла помилково розцінити за визнання провини. — Може, ти й добре знаєш мій почерк у маґії, та, схоже, погано знаєш мене. Як ти взагалі могла подумати про таке! Справді, я наслала на Фіннелу чари бажання. До речі, Етне помітила їх, проте не стала підозрювати мене в спробі звабити дівчину, а відразу розгадала мій намір. Фіннела має винятковий чаклунський хист, але вона типова принцеса — розманіжена, вередлива, не навчена долати труднощі. Мені стало шкода, що вона марнує свій дар, і я вирішила легесенько, ледь-ледь підштовхнути її. Реакція виявилася несподівано сильною, бо насправді Фіннела дуже хотіла стати чаклункою, проте приховувала від себе це бажання, потураючи своїм лінощам. Тепер тобі все зрозуміло?
— Так, Шайно. Вибач.
Айліш вийшла з кімнати, а Шайна, вгамувавши свою лють, стала дописувати звіт і в ньому з почуттям глибокого задоволення зазначила, що старша сестра Айліш вер Нів, пробувши в Кардуґалі пів дня, вирушила далі у своїх справах. Коли вона вже поставила свій підпис і збиралася надіслати звіт за призначенням, у двері хтось нерішуче постукав.
Миттю визначивши особу пізньої відвідувачки, Шайна встала зі стільця, підійшла до дверей і впустила до середини Фіннелу. На дівчині була простенька сукня, з-під якої визирала нічна сорочка, і такі ж простенькі туфлі, а її біляве волосся було зачісане поспіхом і абияк. Волошкові очі розгублено забігали по кімнаті, ненадовго затрималися на письмовому столі з паперами, відтак звернулись на Шайну. В них виразно відчувалося німе благання.