Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Полицейские детективы » Замах на бродягу
Замах на бродягу - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Замах на бродягу

Электронная книга - «Замах на бродягу». Краткое содержание книги:

Пропоновані романи і повісті входить до переліку соціально та художньо найзначиміших творів Жоржа Сіменона, належать до кращої частини його літературного доробку. Ці твори, написані в повоєнні роки, дають хоч і не повне, але цілком предметне уявлення про те, що то є Жорж Сіменон.
1 ... 47 48 49 50 51 52 53 54 55 ... 154
Перейти на страницу:

— Він часто згадував свою першу дружину?

Це запитання аж ніяк не збентежило Марину.

— Він щороку відвідував її могилу, — відповіла Ада. — А її портрет і досі висить у спальні…

— Ще одне запитання, мадмуазель… У кишені було знайдено чекову книжку… Вам відомо про неї?

— Авжеж… Він завжди носив її з собою, але користувався дуже рідко… Великі рахунки сплачував пан Резон. У Еміля, крім того, завжди була при собі певна сума готівкою… В нашій роботі це необхідно…

— Вашого зятя було викликано до Сюрте вісімнадцятого травня…

— Я пам'ятаю…

— Ви супроводжували його?

— Тільки до входу… Я чекала його на вулиці…

— Ви приїхали в таксі?

— Ні, на метро… Він не любив автомобілів…

— Потім він одержав другу повістку — на двадцять трете травня…

— Я знаю… Це його дуже занепокоїло…

— Знову-таки через можливість розголосу?

— Еге ж…

— Двадцять другого травня він взяв у банку досить велику суму — півмільйона франків… Вам це відомо?

— Ні…

— Ви не розпоряджалися його чековою книжкою?

Ада похитала головою.

— Він вам не дозволяв?

— Цього я не можу сказати… Це була його особиста книжка, і мені навіть ніколи не спадало на думку її відкрити… А втім, вона завжди лежала на комоді в спальні…

— Він часто брав гроші в банку?

— Не думаю… В цьому не було потреби… Коли йому були терміново потрібні гроші, він брав їх у касі «Лотоса» чи іншого кабаре і залишав розписку…

— Як вам здається, для чого він узяв цю суму?

— Не знаю…

— А ви не могли б дізнатися?

— Я спробую… Треба буде запитати пана Резона. Я також перегляну кореспонденцію…

— Якщо можете, будь ласка, зробіть це сьогодні ж… Коли знайдете щось цікаве, подзвоніть мені…

На порозі їх на мить зупинив Антоніо. Обличчя в нього було збентежене.

— Панове, а як бути з кабаре? — запитав він.

Мегре здивовано глянув на нього.

— Ну, відчиняти, чи як?

— Особисто я не бачу жодних причин… Але, мені здасться, це більше стосується вашої сестри…

— Якщо не відчинити, почнуться розмови…

В цю мить підійшов ліфт. Мегре з інспектором мовчки ввійшли в нього.

Антоніо провів їх збентеженим поглядом.

3

Вони вийшли на вулицю, і, мружачись од сліпучого сонця, Мегре почав набивати собі люльку. Він уже хотів був щось сказати інспекторові, як увагу його привернула невеличка сценка, характерна для Монмартра.

Із готелю якраз навпроти будинку Буле зненацька вигулькнула молода жінка у вечірній сукні з тюлевою шаллю на оголених плечах. При світлі дня її волосся мало два кольори і було ясно видно, що того ранку вона ще не встигла підфарбуватися заново.

Жінка була висока, струнка — типова «герл» із мюзик-холу. Лунко цокаючи об бруківку аж надто тонкими, як довгі цвяхи, каблуками, вона бігцем перетнула вулицю і пірнула в невеличкий бар, щоб підживитися чашкою кави та парою бісквітів.

І майже одразу із готелю з'явилася інша постать — огрядний добродій років під п'ятдесят віком, явно житель півночі, певно, якийсь комерсант. Швидко зиркнувши ліворуч та праворуч, він широким кроком попростував до рогу вулиці, де стояли таксі.

Потім погляд Мегре зупинився на будинкові «Блакитного поїзда» з опущеними шторами та погашеними неоновими вивісками, і він одразу ж машинально глянув угору, на вікна четвертого поверху, за якими тепер містилася справжня італійська колонія.

Нарешті запаливши, комісар подивився на годинника і промовив:

— Зараз чверть на дванадцяту… Я хочу зробити візит панові Резону. А ти пройдися тим часом по кварталу, розпитай людей, якої вони думки про цих італійок.

— А де ми зустрінемося, патроне?

— Може, у Джо?

В цьому барі було вбито Мацотті.

Поки що в Метре не було ніякого певного плану, жодної конкретної гадки, що робити далі. Він чимось скидався на мисливського собаку, котрий кидається туди й сюди, нюхаючи повітря, аж поки не натрапить на слід.

Та собака чи не собака, а він з насолодою вдихав після багаторічної перерви ці здавна знайомі, терпкі запахи Монмартра.

Завернувши за ріг вулиці Пігаль, Мегре зупинився перед заґратованими дверима «Лотоса». Кнопки електричного дзвоника на них не було.

Поряд містилося інше кабаре, з крикливою жовто-зеленою вивіскою, а далі — галантерейна крамничка з вузенькою вітриною, рясно прикрашеною різнобарвними дамськими панталонами та химерними бюстгальтерами.

1 ... 47 48 49 50 51 52 53 54 55 ... 154
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)