Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Більшість своїх думок про економіку Ксенофонт умістив у дві книги, «Oeconomicus» («Про економіку») та «De vectigalibus» («Про державні прибутки», інколи також під назвою «Способи й засоби»). Перша з них — про принципи правильного управління домашнім господарством, інша — збірник порад, як Афіни можуть підвищити надходження в державну скарбницю та вести країну до процвітання. Без перебільшення можемо також сказати, що Ксенофонт написав взагалі перші окремі підручники для мікро— та макроекономіки. До речі, і Аристотель написав книгу «Oeconomica»[326], у якій він реагує на роботу Гесіода «Роботи та дні». Проте насправді книга Аристотеля — це лише трактат про господарювання: більшу частину цієї книги автор вирішує стосунки між подружжям, та, зокрема, аналізує роль жінки. І взагалі місцями здається, що ця книга писалася для жінок, оскільки «хороша дружина мала би бути господинею свого дому»[327], тому що її місце традиційно в домі, про який вона піклується, бо чоловік, на думку Аристотеля, «менше пристосований до утихомиреного прагнення [осілого життя], проте ідеально підходить для будь-якої роботи зовні»[328].

Утім, повернімося до Ксенофонта. У книзі «Про державні надходження» автор заохочує афінян до максимізації надходжень у державну скарбницю та дає поради, як цього досягнути. Проте він не пропонує націоналізацію чи воєнні дії як найкращий шлях збільшити державні надходження. Більш доцільним він вважав розширення торговельної діяльності Афін, що на той час було справді революційною думкою, яку через багато років довелося винаходити ще раз. Ксенофонт заохочує афінських громадян, а згодом й переселенців, до стимулювання економічної активності, останнім він пропонує заснувати «інститут захисників метеків»[329]. Наявність такого департаменту разом з будівництвом житлових місць для переселенців не тільки збільшить їхню кількість, а й допоможе заручитися їхньою прихильністю та посилювати з їх допомогою економічну силу Афін.