Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
Аристофан, учень Піфагора, пише: «Здається, що Піфагор понад усе цінує науку про числа... він відділив науку про числа від практики й торгівлі й усе на світі прирівнював до цифр»[316]. І на диво нам, економістам, «Аристотель натякає, що саме спостереження, отримане в процесі торгівлі, стоїть біля витоків прагнення знайти справжню «міру» всього... він стверджує, що люди почали все порівнювати з цифрами на основі економічних та торговельних спостережень»[317]. І якщо це все ж таки правда, тоді не математика надихала економістів, а якраз навпаки.
Не можна оминути також факт, що піфагорейці, подібно до євреїв та інших культур, наприклад, вавилонської чи єгипетської, також сформували містику чисел[318]. До речі, саме в комбінуванні містики та науки (у цьому піфагорейці були неперевершеними майстрами) провідний логік та математик минулого сторіччя Бертран Рассел вбачав ключ до досягнення філософської досконалості[319]. Проте в Піфагора число[320] — це не просто кількість, підрахунок, це також якість, з допомогою якої ми зможемо описати принципи гармонізованого світу, космосу.[321] Згодом через Платона вчення потрапило в основну течію пізнішої європейської наукової думки, і це при тому, що сама думка зародилася в містиці й до певної міри все ще несе в собі містичні елементи. «Платон, по суті, розробив ідеї таємних піфагорійських товариств. На їхню думку, світ був раціональною сутністю, яку побудував “Великий Геометр”[322] з основної одиниці, тобто точки чи числа “один”»[323]. Піфагорейці одними з перших задумалися над можливістю зредукувати весь світ до числового запису. Пізніше ми ще продемонструємо, наскільки інспіраційним став цей принцип для економістів двадцятого сторіччя.
На відміну від своїх сучасників, Геракліт трактує реальність нестаціонарно. Затвердлість, неемоційність і статичність були в його часи синонімом досконалості та божественності. Очевидно, аж настільки глибоко корениться прагнення економістів описати змінну реальність абстрактними, незмінними принципами. Світ Геракліта, навпаки ж, тримається купи, хай як парадоксально, саме на тому, що в ньому пнуться одна від другої протилежні сили, як у лукові та лірі.[324] Гармонія виникає з протилежного, негармонійного та реалізовується як рух.
Повною протилежністю до Геракліда міг би стати філософ елейської школи Парменід. І хоча цей священик Аполлона теж вважає світ, який ми можемо сприймати органами чуття, невпинно змінним і плинним, проте він називає його несправжнім. На його думку, реальне — це лише розумові процеси, абстрактні думки, які стабільні й незмінні. За цією точкою зору, правда лежить у площині ідей, тобто теорій. І навпаки — недосконалий емпіричний світ (світ явищ), який перебуває в полоні постійних змін, не веде до правди, вона перебуває у площині абстракцій. Справжній емпіричний світ — не справжній, щоб він узагалі міг бути, його необхідно спершу «умертвити» в абстрактній моделі, ідейно «стабілізувати».
Тож Парменіда можна вважати попередником сократівської та платонівської філософії ідеальних форм, яка, окрім усього іншого, значно вплинула на економіку (а також фізику та інші дисципліни) і сформувала основу для створення моделей як стабільних абстрактних конструкцій, які багато хто вважає реальнішими за реальність. Сучасна наука, власне, постійно коливається між парменідівським та гераклітівським сприйняттями світу. З одного боку, вона створює моделі як реконструкції реальності, тобто все ж притримується твердження, що реальність можна реконструювати, і цим самим принаймні натякає в певному розумінні на її стабільність. З іншого боку, багато науковців сприймають раціональні моделі лише як «неправдиві, нереальні» милиці, які покликані лиш допомогти спрогнозувати майбутнє в мінливому, динамічному світі.
Ксенофонт — сучасна економіка 400 р. до н. е.
Вершини античної політичної економіки ми знайдемо, як не дивно, у творах економіста Ксенофонта, який був водночас й філософом, хай і посереднім. Цей афінянин описав у своїх текстах економічні феномени, які сучасні економісти з великими зусиллями знову відкривали для себе вже в ХІХ ст., через дві тисячі років після його смерті, і це попри те, що «аж до XVIII ст. його «Способи та засоби» активно вивчалися через наявність практичних аналізів економічних та адміністративних моделей»[325]. Глибокі й детально продумані економічні судження, а не просто натяки, чи, як часто говорять, «прообрази», з’явилися ще на самому початку філософії та грецької культури. Економічний аналіз Ксенофонта анітрохи не менш поверховий, аніж у Сміта.
316
Див. Viz Guthrie. A History of Greek Philosophy I, 177.
317
Harris. The Reign of the Whirlwind, 80.
318
Для повнішого уявлення, наведімо лише кілька прикладів, як же виглядала математична містика на етапі свого зародження: любов і дружба як прояви гармонії мають таке ж число, як октава в музиці, тобто вісім. За здоров’я відповідає цифра сім. Справедливість задає квадрат — це пов’язано з відплатою, яка повинна дорівнювати злочину; шлюб, на думку засновників математики, визначає цифра три; Всесвіт — один. Ця містика згодом стала базою для розвитку вчення старих тлумачів снів. Див. Radl. Dejiny filosofie: Starovek a stredovek, 89. Див.: Kirk, Raven, Schofield. The Presocratic Philosophers, розділ 7.
319
Б. Рассел у своєму есе Mysticism and Logic показує, що ще старі греки мислили науково й комбінували наукове порівняння зі своїми містичними уявленнями (Russell. Mysticism and Logic and Other Essays, 20).
320
Піфагор був також тим, хто першим прийшов з концептом ірраціональних чисел. Чи не цікава вже сама назва для цієї групи чисел? Адже ми дуже часто вважаємо цифри найраціональнішою з усіх можливих репрезентацій будь-чого. Як тоді ми можемо в будь-чому іншому вважатися об’єктивними й раціональними істотами, якщо нам і щось настільки абсолютне як цифра може здаватися ірраціональним лише тому, що в дечому не збігається з нашим щоденним досвідом, лише тому, що до ірраціональних чисел належать також ті, які ми не можемо використати, наприклад, для того, щоб порахувати овець?
321
Очевидно, Піфагор почав використовувати слово космос одним з перших серед філософів. Так само як і термін філософія.
322
Архетип творця, Великого Геометра, і до сьогодні існує, див., наприклад, «Матриця» і її Архітектор, холодний творець і калькулятор світу. Проте його спільницею і співтворцем, а зовсім не суперницею, є Піфія, тобто представниця саме містичного розуміння світу. Ці «антиподи» воюють один з одним лиш на перший погляд.
323
З кн.: Samuels, Biddle, Davis. A Companion to the History of Economic Thought, 19.
324
Геракліт, В51.
325
З кн.: Lowry. The Archaeology of Economic Ideas, 46.