Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Пояснення Гесіода дуже цікаве, в його аналізі ми можемо побачити одну засадничу річ: архетип людської праці. На думку Гесіода, праця — це доля людини, її чеснота та джерело всякого добра. Ті, хто не працює, не заслуговують нічого, окрім презирства. Люди, так само і боги, не люблять категорію лінивих, яка «вік проживає, подібно до трутнів, позбавлених жала, що, не працюючи, бджіл працьовитих з’їдають роботу»[311]. Окрім того, що йдеться про першу спробу проаналізувати працю людини (ми повернемося до цього пізніше), для нас, сучасних економістів, «Роботи й дні» Гесіода цікаві також тим, що критикують лихварство, що кількома століттями пізніше ще раз прозвучить у роботах Платона та Аристотеля, та й не лише в них. Схожий мотив з’являється також у Старому Завіті та в інших культурах, повністю незалежних одна від одної.

Перші філософи

Ані у вченні старих греків, ані в їхній поезії та філософії економічні теми не відігравали основної ролі. Проте Талес, якого прийнято вважати першим грецьким філософом, був торговцем. Про нього говорять як про автора «доказу, що він здатен перемогти і в підприємницькій конкуренції, якщо хоче показати свою [філософську] вищість над нею. Так, мовляв, він зміг передбачити врожай олив і скористався цим для отримання багатства, щоб продемонструвати, як це просто й дріб’язково»[312].

Таким чином, починаючи ще від найпершого філософа в архаїчній Греції, економічні питання, вважалося, підпорядковуються всьому духовному, піднесеному. На відміну від думки філософської, економічна думка вже зі свого визначення містить дуже обмежений предмет інтересів. Тож філософські рефлексії економічних роздумів цілком правомірні й бажані. Це ж хотів довести й Талес своїм «оливковим бізнесом». Філософія — це не просто порожні розмови, а зусилля з дуже широким спектром практичного впливу. Талес цікавився філософією не тому, що не міг більше нічим іншим заробити собі на життя, а тому, що її сутність пропонувала йому найширший горизонт для роздумів. Саме тому філософія в стародавній Греції вважалася королевою наук. Трохи перебільшуючи, можемо стверджувати, що зараз усе точно навпаки. Філософію досить часто розглядають лиш як зайву «вишеньку на тортику», за непотрібні зусилля, які все одно нічого не змінять і не вирішують — на відміну від економіки!

Числові містики

Не можна не зауважити, що економічна наука запозичила багато ключових думок від первісної філософської іонської традиції. Іонська традиція сформувалася навколо пошуків одного пра-принципу всіх речей. Одним із найінспіративніших філософів для нас був Піфагор, який вбачав суть світу в «числових пропорціях його форм». Він стверджував, як бачимо, суголосно з багатьма економістами останнього століття, що «число — це сутність всіх речей»[313]. «І за своєю природою має магічну силу», тому що спекулювання Піфагора про цифри «не просто мали характер інтелектуальний, а були проткані й містичними оцінками»[314]. «Число — це сутність речей: усе — це число. Питання, хто б мав розуміти цю мову в буквальному чи переносному значенні, — це вже справа найбільших авторитетів»[315].