Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Лаутерпахт запропонував свою допомогу у підготовці наступної промови, присвяченої зупиненню «міжнародного беззаконня»{186}, але тоді, коли він переслав свої ідеї, у війні відбувся важливий поворот: 7 грудня Японія напала на військово-морські сили США у Перл-Гарбор, що призвело до оголошення Сполученими Штатами війни Японії. За лічені дні Німеччина оголосила війну Америці. На момент зустрічі двох чоловіків у Вашингтоні на початку 1942 року військове і політичне становище кардинально змінилися.
Приблизно тоді ж дев’ять європейських урядів у вигнанні — включно з урядами Польщі і Франції — зібралися у Лондоні у Сент-Джеймському палаці, аби скоординувати свої зусилля у відповідь на зухвалі дії «терористичного режиму» Німеччини. Розповідали різні жахіття про масові ув’язнення і вигнання, про страти і криваві розправи. Це підштовхнуло представників екзильних урядів ухвалити у січні 1942 року спільну декларацію, де було висловлено загальне бажання застосувати для покарання «винних» і «відповідальних»{187} за звірства кримінальне законодавство. Злочинців будуть «шукати і віддавати під суд». Ця ідея стала офіційною метою війни.
Ці дев’ять урядів створили комісію з розслідування воєнних злочинів для збору інформації про звірства та їхніх виконавців.{188} Згодом вона стала Комісією Об’єднаних Націй з питань воєнних злочинів. Черчилль уповноважив юристів британського уряду під керівництвом генерального соліситора[19] Девіда Максвелла Файфа розслідувати німецькі воєнні злочини.{189} Через кілька місяців «Нью-Йорк Таймс»{190} повідомила, що польський уряд у вигнанні встановив десять ключових злочинців. Першим у переліку було ім’я Ганса Франка, а наступним у списку був губернатор Отто фон Вехтер, однокласник Лаутерпахта з Відня.
На тлі цих подій наприкінці січня у готелі «Волдорф» Джексон виголосив промову під назвою «Міжнародне беззаконня». Написати її допоміг Лаутерпахт, який був там присутній як запрошений гість, промова описувала війну, криваві злочини, а також у ній йшлося про потребу у відповідному законодавстві і судах, «найкращих інструментаріях… що розробляються для приборкання насильства»{191}. Лаутерпахт мав тепер підтримку своїх ідей в американському уряді на найвищому рівні. Єдине, чого він і Джексон ще тоді не знали, було те, що звірства незабаром наберуть ще жахливіших масштабів: за три дні до цього на віллі Ванзеє в передмісті Берліна відбулася конференція вищих посадових осіб нацистської Німеччини, де вони таємно погодили «остаточне вирішення єврейського питання».
Лаутерпахт провів кілька тижнів у Нью-Йорку, працюючи зі співробітниками британського посольства, відвідуючи конференції, зустрічаючись із губернатором штату Нью-Йорк Гербертом Леманом. Він навіть знаходив час відпочити з Рахиль і подивитися кінофільми. Їх не дуже вразила Бетті Девіс у стрічці «Чоловік, який прийшов на обід», але дуже сподобався фільм «Сміт-первоцвіт», який вони подивилися у кінотеатрі «Ріволі» на Бродвеї.{192}
Я зрозумів, чим той фільм їх зачепив, коли переглянув його через сім десятиліть по тому. Головний герой, викладач з Кембриджа, роль якого виконував актор-ловелас Леслі Говард (який через рік після цього загинув, коли його літак було збито Люфтваффе над Атлантикою), перебирається в «коричневу сорочку» і рятує жертв нацистського терору, а серед них — і свою дочку. «Сінгапур може впасти[20], — жваво коментував оглядач “Нью-Йорк Таймс”, — але британці усе ще вміють робити мелодрами, від яких стигне кров у жилах».{193}
У березні 1942 року Лаутерпахт повернувся до Англії, це сталося невдовзі після того, як Японія окупувала Сінгапур, а Німеччина почала поширювати свій контроль над східними частинами Європи. Не отримуючи жодних звісток з Лемберга, Лаутерпахт часто писав Рахиль та Елі, який вступив до Академії Філліпса в Ендовері. «Я дещо пригнічений… через новини про війну»{194}, — писав він. Вони тоді «переживали дуже важкий період».
Ситуація з харчовими продуктами, з надзвичайно бідним раціоном, не додавала йому доброго настрою. Лаутерпахт говорив, що «зовсім запустив домашнє господарство», а в крамниці більше не привозять товари. «Усе потрібно діставати самому». Садок освітив промінь світла, і нарциси влаштували «видовищну виставу», таку собі скромну компенсацію за втрату в морі його багажу, десь між Америкою і Британією.
19
Генеральний соліситор — заступник Генерального прокурора у Великобританії та США.
20
Мова йде про облогу Сінгапуру японськими військами у лютому 1942 р.