Третій рівень. Короткі історії

Не бозна яка радість тягти мерця в ліс чи скидати в річку.

Рано чи пізно тіло знайдуть.

Тетяна швидко все зрозуміє, і я лише відтерміную власну життєву катастрофу. До того ж була ще одна важлива обставина, котра обмежувала мене в часі саме сьогодні: ділова зустріч, від успіху якої залежать мої особисті бізнесові справи. Поки я возитимуся з трупом, спливе чимало часу. Тоді як майбутній перспективний партнер чекає мене вже за півтори години. Переносити зустріч не варто, я надто довго шарував цю людину, тож просто не маю права відміняти нинішні переговори — в моєму випадку це означає автоматично їх скасувати, без можливості поновити надто важливі для мене стосунки. Та чого вже там: від нашої з партнером домовленості залежить не лише моє, а й наше з Тетяною майбутнє. Кожній жінці кортить мати успішного чоловіка.

Я стояв нам мертвим тілом.

Час навіть не йшов — він стрімко летів, залишаючи мені дедалі менше можливостей для маневру.

І раптом зринуло одне вдале рішення. Знову ж таки, з тих, що зазвичай лежать на поверхні. Воно ще тільки набувало об’ємної форми, а я вже переступив через труп та пройшов у коридор. Там, під лічильником, висіли ключі. Тетяна спеціально купила гачок у формі кінської підкови, аби повісити ці ключі, як кажуть, на щастя.

Квартира, яку відчиняли ці ключі, нам із нею певний час ставала в пригоді. Я ж забув сказати: Таня займається нерухомістю. Коли почалася криза на ринку, працювати стало зовсім неможливо. А один із клієнтів, її добрий знайомий, втік від непевних часів далеко з гамірного міста, в село. Осів у бабиній хаті, і так йому там сподобалося, що вирішив стати так званим екологічним поселенцем. Квартиру, ясна річ, вирішив продати. Проблема в тому, що знаходилося це житло в дуже незручному районі. Власник його хоч і втік від цивілізації, гроші за свою хату хотів виручити нереальні, особливо — в кризові часи, коли пропозицій море, і то набагато ліпших. Тетяні він довіряв, тож лишив їй ключі, час від часу цікавлячись, як справи.

Ну, а ми, поки приховували наші стосунки від Віктора, тривалий час використовували вільну хату для своїх шалених побачень.

Якщо завезти туди тіло, щонайменше кілька днів воно там полежить. Я розрулю свої справи, а потім спокійно, без паніки, поспіху та навіть достойно поховаю того, кому не пощастило у житті та в коханні. Тепер головне, аби на вулиці нікого не трапилося…

Сам дивувався, як швидко діяв. Наче все життя мертві тіла переховував. Хутко замотав у килим, закинув його на плече — добре, хоч небіжчик був невисоким та худорлявим, тоді як я регулярно відвідував тренажерний зал. Далі знову пощастило: на сходах серед білого дня нікого не зустрів, у дворі бабусь на лавках теж не побачив. Швидко засунув довгастий згорток на заднє сидіння своєї машини, а коли рушив — знову відзначив, як пощастило: пробок на дорогах не було, доїхав до околиці навіть швидше, ніж розраховував. А та нездала квартира до всього ще й на першому поверсі, взагалі без проблем. Аби не баритися, просто поклав замотане в килим тіло посеред кімнати, розвернувся, зачинив двері на обидва замки.