Крига. Частини І–ІІ
- Автор: Дукай Яцек
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво «Астролябія»
- ISBN: 978-617-664-150-6
- Переводчик: Андрей Павлышин
- Жанр: Пост-апокалипсис
Электронная книга - «Крига. Частини І–ІІ». Краткое содержание книги:
От тепер би продемонструвати свого генія і свої знання! Та не може, бо ніхто не питає.
Не той хороший сапер, хто здатний знешкодити макет міни, а той, хто знешкоджує справжні міни, що загрожують висадити його в повітря, — так само, не той хороший студент, який володіє знаннями й навичками, а той, хто представляє знання і навички перед найсуворішими екзаменаторами.
Спершу довго вважалося, що це узагальнення служить тільки для виправдання академічних нероб; потім стало зрозуміло, що цей поділ розділив людей загалом у довільний спосіб. Скільки ж то таких, хто прекрасно порадять собі з будь-яким муляжем життя, та коли справа доходить до справдешнього життя — у них трусяться руки? Перші в науках, що нічого не важать, відмінники у відповідях на непоставлені запитання, всезнайки за мить опісля. Якби лиш тільки дозволити їм ще одну спробу, дати ще одну міну роззброїти, дати ще одне життя!..
— Цю реакцію зумовлює тьмітло, чи не так? Я заслонив джерело тьмітла, реакція припинилася.
— Крижлізний нікель симетрії КТ. Реагує на тьмітло як чистий тунґетит. У ґнотах тьмічок згоряють вуглецеві сполуки тунґетиту, а в дешевих тьмічках навіть саме переморожене вугілля. У свою чергу, деякі реакції окислення кріовуглецевих ізотопів…
— Навіщо Михайлові здалася така зброя? До експреса прокрався якийсь перевдягнутий лютий? — захихотілося.
Драган задумливо розглядав недопалок.
— Я не працюю для Російсько-американської компанії. Не йдеться про Аляскінську лінію. Я не займаюся суходільною інженерією.
— Ви не інженер?
Він злегка посміхнувся.
— Знаєте, я студіював, але чомусь ніколи не отримав диплом інженера. Докторати — так.
— Йдеться не про промисловий саботаж? То чому ж вас хочуть убити?
— Я не здивуюся, коли з’ясується, що Побєдоносцев платить за мою голову мільйон рублів. Ви чули, що разом із нами їде зять третього акціонера Сибирьхожета? Вони вбачали в цьому певну гарантію… Петро пильнує Павла, який пильнує Івана, котрий тримає бритву на шиї у Петра. Оті два охранники — poor bastards — скільком панам водночас вони мусили виявляти лояльність? Ну й розірвало це їх на шматки, як коні, що тягнуть на чотири сторони світу. Й тепер іще — кого вони прислали по тривозі? Не явних жандармів, а якихось відставних чиновників із Третього Відділення Особистої Імператорської Канцелярії, череватих канцеляристів, які, уявіть собі, є нині аґентами охранки, ба навіть папери на це мають! — Він згасив цигарку. — Я не повинен був обтяжувати вас цим усім, пане Ґерошевський, чи як там ви волієте називати себе, юначе. Якщо ви не віддасте револьвера, — а навіщо він вам, як не на продаж? — ну, що ж, значить, не віддасте. Прошу, однак, начуватися. Ви слушно здогадалися, що вам є чого боятися. Тією з’явою перед княжною ви заявили про себе на увесь потяг, вас вважатимуть Бог знає ким; немає нічого простішого, як тицьнути рубля проводнику, як оце я тицьнув, і з’ясувати, з документами якого міністерства ви подорожуєте?
Він підвівся.
— Якби я міг якось у майбутньому… Проводник також сказав, що ви їдете до Іркутська, чи не так? Вагон другий, купе вісім, тобто H. Прошу не вагатися, я цього вам не забуду.
— Мене звуть Бенедикт Ґерославський, mister Драган.
— Це цікаво складається, бо я також змушений був тимчасово ховатися за фальшивою тотожністю. Мгм, тепер це вже й так не має значення, ми вже в дорозі. Згадайте слова великого Ґете. Подорож — це наче гра, її завжди супроводжує користь або втрата, й то, як правило, з несподіваного боку. — Він поправив рукавички. — Моє прізвище не Драган; я походжу з задруги Драганіч, звідси цей псевдонім. Я маю американське громадянство, але народився сербом, у Сміляні, в Хорватії. Ви могли десь випадково почути моє прізвище. Я — Нікола Тесла.
Він сухо вклонився і вийшов.
Опівночі Транссибірський експрес минув дев’ятсот сімдесятий кілометр маґістралі. Закінчився перший день подорожі.
Розділ третій
Про логіку двозначну, тризначну й незначну, а також про логіку жіночу
— На милість Божу, пане Бенедикте, ви ж не можете взагалі нічого не їсти!
— Qui dort dîne. А зрештою, заплачу, мені принесуть, що там залишиться після сніданку.
— Будьте розсудливим! Будь ласка, відчиніть.
— Я ще не встав.
— Це нездорово стільки спати, меланхолія від того на людину нападає, апатія душить і мучать міґрені.
— Ви ще довго збираєтеся так кричати крізь двері?
— Стіни тут не набагато товщі.