Зірка впаде опівночі
- Автор: Константин Теодор
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Переводчик: І. Г. Кушнірик
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Зірка впаде опівночі». Краткое содержание книги:
Так починається захоплюючий пригодницький роман Теодора Константіна «Зірка впаде опівночі». Події, що їх розкриває письменник, відбуваються в часи боїв румунської армії проти гітлерівських військ на території Угорщини.
З перших сторінок автор зав'язує гострий сюжет, і читач до кінця твору з напруженням стежить за розвитком дії.
Роман має виховне значення. Він докорінно різниться від буржуазних детективів, бо в ньому головний герой захищає не особисті, а державні інтереси.
— Не мудруй стільки, братику! — розсміявся Іон Мардаре. — Ми вже чули твою казочку про шпигунку в ситцевому фартусі та в чобітках, від яких ще й смердить гноєм. Що ти на це скажеш, старик? Який біс зможе розпізнати в ній переодягнену Мата Харі[25] або «Панночку доктор»[26]?
Бурлаку лише зневажливо стиснув плечима. А Барбу спокійно вів далі:
— Не завжди потрібна Мата Харі, мій любий! Одна чи дві випадкових інформації не мають особливого значення. Але зібрані разом, вони часом можуть вирішити і результат бою. Отож коли розцінювати вчинок Улі саме з цього погляду, то, безперечно, капрала слід покарати.
— Це вже ти казна-що верзеш! — гаряче заперечив Пеліною. — Коли якийсь дурень не вміє держати язика за зубами, то, щоб вибовкати таємницю, йому не треба лягати з молодичкою в ліжко. Вона дізнається про все, тільки-но подасть йому склянку води чи молока. Але навіщо тут дискутувати? Мова йде про конкретний випадок. Ти, Барбу, вважаєш, що ця жінка випитала щось у Улі? А я певен, що це не так…
Їхню суперечку перебив сержант Тодінке, писар штабу.
— Здрастуйте! — гукнув він, заходячи до кабінету.
— Яким вітром тебе сюди занесло Іоне? — запитав Томеску.
— Пан капітан Медря наказує вам усім після роботи з'явитися до штабу. Одягнутися по формі, взяти гвинтівки.
— А що трапилось, братику? — поцікавився Бурлаку.
— Не знаю. Мабуть, пан капітан хоче трохи помуштрувати.
— В таку погоду!.. Чи не буде для цього іншого часу? — забідкався Мардаре.
Сержант Тодінке здвигнув плечима:
— Дощ не дощ, а такий наказ. Може, до обіду й виясниться. Ох, мало не забув… Всім треба поголитися і почистити черевики.
— Правда? Невже якась інспекція? — здивувався Пеліною.
— Ні, не думаю!
— Тоді що ж?
— Казав же я вам, нічого не знаю.
Однак Мардаре не відставав:
— Що за чорт, Іоне! Хіба є в світі таке, чого ти не знаєш? Ну, розповідай, не викручуйся… Чи не підписано часом перемир'я? Може, начальство й хоче повідомити нам… Іоне, не муч нас!..
Хоч сержант Тодінке був досить педантичним, коли йшлося про накази начальства, однак лагідне прохання Мардаре його розчулило.
— Та од вас не відкараскаєшся. Мені напевно нічого не відомо. Але підозріваю, що з Улею обійдуться зле…
— Що, розжалують?
— Цілком можливо!
— Виходить, розмови були недаремні…
— Тільки прошу вас… Це ще не офіціально… І коли начальство дізнається, що я дозволив собі повідомити раніше…
Бурлаку поспішив заспокоїти його:
— Не бійся, Іоне. Мовчимо, як німі…
— Хлопці, я мушу ще загадати іншим відділам. Отож прошу вас, приходьте всі, а то влетить мені від пана капітана Медрі.
Тільки-но сержант причинив за собою двері, як Пеліною вигукнув:
— А я не піду. Нехай мене карають усіма карами!
— І я теж! — підтримав його Бурлаку.
Саме в цю мить увійшов капітан Смеу з папкою під пахвою. Шифрувальники виструнчились.
— Здрастуйте, хлопці. Можете сісти! Маємо важливу роботу…
Він відімкнув сейф, впиняв звідти шифрувальну машину і поставив її на стіл.
— Бурлаку, приготуйся. Тобі допоможуть Пеліною та Мардаре. — Ще як він відчинив двері і глянув на їхні похмурі лиця, зразу догадався, що хлопці вже знають про розжалування Улі.
Бурлаку сів до машини.
— Іон, Петру, Раду, Костике! — сердитим голосом диктував йому Пеліною, час від часу позираючи на целулоїдну пластинку, яка то освітлювалась, то затемнялась напроти кожної вибитої літери.
25
Мата Харі — відома шпигунка, яка діяла в час першої імперіалістичної війни.
26
«Панночка доктор» — псевдонім, під яким діяла у Франції та інших країнах під час першої світової війни відома німецька шпигунка.