Зірка впаде опівночі
- Автор: Константин Теодор
- Год: 1960
- Язык: украинский
- Год: "Радянський письменник"
- Переводчик: І. Г. Кушнірик
- Жанр: Военная проза
Электронная книга - «Зірка впаде опівночі». Краткое содержание книги:
Так починається захоплюючий пригодницький роман Теодора Константіна «Зірка впаде опівночі». Події, що їх розкриває письменник, відбуваються в часи боїв румунської армії проти гітлерівських військ на території Угорщини.
З перших сторінок автор зав'язує гострий сюжет, і читач до кінця твору з напруженням стежить за розвитком дії.
Роман має виховне значення. Він докорінно різниться від буржуазних детективів, бо в ньому головний герой захищає не особисті, а державні інтереси.
— Іноді ми знаємо більше за вас.
Через кілька хвилин чорний лімузин мчав вулицями Парижа до вілли.
Біля воріт шофер засигналив, брама відчинилась, і машина в'їхала в двір.
Назустріч капітанові СС вийшов високий, худий есесівець з головою мертвяка. Навіть не відповівши на його привітання, Уля Михай, граючи роль капітана Франца Броша, наказав:
— Проведи мене до коменданта Крамера!..
— Унтер-офіцер СС Франк Мюллер! — відрекомендувався той, стукнувши закаблуками. І, низько вклонившись, повів капітана в дім. Біля масивних дверей зупинився і злегенька постукав. А тоді ввічливо запросив офіцера до кабінету.
З-за столу підвівся головатий здоровань з поглядом професіонального вбивці. Його вуса «а ля Гітлер» нагадували великого чорного жука.
— Комендант Крамер?
— Так, пане капітан!
Гітлерівець благоговійно взяв листа і почав його читати.
— Ти, Крамер, навіть не уявляєш, яку послугу зробив великій Німеччині, заарештувавши цього бандита Демаржа, — мовив Уля. — Пан полковник СС Вернер, доповідаючи рейхсфюрерові Гіммлеру, не забуде згадати і твоє ім'я. — І нетерпляче поглянув на годинник, даючи зрозуміти, що йому не можна затримуватись.
Крамер, полещений похвалою, натиснув на кнопку. В дверях з'явився той самий есесівець з головою мертвяка.
— Франк, надінь арештованому Люїсу Демаржу наручники і проведи до машини. Даю тобі п'ять хвилин!
Унтер-офіцер стукнув закаблуками і пішов геть. Невдовзі він повернувся і доповів про виконання наказу.
— Франк, ти поїдеш з паном капітаном.
— Навіщо? Пан полковник Вернер хоче особисто познайомитись з тобою… Отож він і привезе сюди цю французьку погань.
І, щоб комендант не встиг заперечити, Уля викинув руку вперед:
— Хайль Гітлер!
Хвилин через п'ять елегантний лімузин виїхав з воріт вілли.
На розі сидів якийсь юнак і читав газету. Почувши хурчання мотора, він підвів голову. З машини до нього посміхнувся офіцер. Ця посмішка так подіяла на хлопця, що його рука затремтіла, — це було видно по газеті, яку він тримав. Отямившись, він перейшов вулицю і поспішив до кафе. А там набрав номер телефону і вимовив усього три фрази:
— Алло, Жан? Добрий вечір, друже! Мішель повернувся з провінції.
Трохи перегодя під вікном оберштурмбанфюрера Гесса з'явився якийсь жебрак з шарманкою.
Почувши деренчливу мелодію, гість у формі полковника СС сказав начальнику гестапо:
— Хоч мені й хочеться відправити вас на той світ, проте я зважую на обіцянку свого друга. Зараз мені треба йти. Та перш ніж я виберусь звідси, ви мене затримаєте. Щоб цього не сталося, доводиться вживати певних заходів.
І в ту ж мить стукнув Гесса по голові ручкою револьвера. Оберштурмбанфюрер упав.
«Полковник» зв'язав йому руки, заткнув рот ганчіркою і вийшов з кабінету.
На вулиці до нього під'їхала машина, яка досі стояла недалечко. Вона збавила швидкість, щоб офіцер зміг сісти, і помчала геть…
Згадавши цю пригоду, Уля відступив од вікна. Замислившись, мовчки ходив по кімнаті. А за дверима несамовито хропів санітар Панделеску. Дощ і вітер вщух. Тільки валки підвід усе скрипіли, проїжджаючи розмитою дорогою.
Ніч спогадів!..
Після успішного проведення цієї операції Улю Михая послали в провінцію, бо в Парижі на нього чекала небезпека, — гестапівці, розлючені його спритністю, підняли на ноги всіх своїх агентів та інформаторів. Але Уля і там не сидів без діла. Він організував інформаційний центр, який невдовзі приніс чимало користі. Місцеве населення, нехтуючи небезпекою, запропонувало йому свою допомогу. Особливо кмітливими появились жінки, які почали надсилати відомості з усіх кінців. Завдяки цьому макі успішно здійснили десятки диверсій.
Пізніше, після перемоги радянських військ у районі Кишинів — Ясси і підписання перемир'я, Уля Михай виїхав з Франції. Повернувся на батьківщину і попросився на фронт, щоб і вдома боротися з фашизмом. Однак його залишили при генеральному штабі. І там Уля успішно виконав кілька завдань, використавши досвід, набутий у рядах руху Опору.
Коли генеральному штабу стало відомо, що абвер зацікавився шифрувальною машиною, Улю послали в штаб дивізії «Молдова».
«Безперечно, — мислив собі капрал, — ця справа набагато важча, ніж я думав. Бісова Катуска…»
Збагнувши, що коли знову почне перебирати в пам'яті цю свою пригоду, то не засне й до ранку, Уля витягся на ліжку.
І скоро надійшов сон.
ІНСЦЕНУВАННЯ, НА ВИГЛЯД ПОЗБАВЛЕНЕ СМИСЛУ
Наступного ранку дощ подужчав.