Переслідуваний

— Звертай праворуч! — гукнув Річардс.

Парракіс так крутнув кермо, що в них мало шлунки не повивертало. Виїхали на шосе № 1. Річардс зиркнув перед собою: ще трохи, і їх заженуть на під'їзну дорогу до узбережної автостради. А там вивернутись буде неможливо; там можлива лише смерть.

— Звертай! Звертай, бісова душо! Туди, в провулок! — На мить поліційна машина лишилася за поворотом і її не було видно.

— Ні! Ні! — забелькотів Парракіс. — Там ми будемо, як щури в пастці!

Річардс нахилився й крутнув кермо, збивши Елтонову руку з кнопки газу.

Машину занесло на майже прямокутному повороті, вона стукнулась об бетонний будинок на розі, відскочила від нього й, петляючи, заїхала у провулок, її тупий ніс урізався в купу сміття, помийних баків та потрощених ящиків. Далі була цегляна стіна.

Річардса жбурнуло на приладовий щиток; ніс хруснув, з нього линула кров.

Машина стояла, трохи похилившись набік, один циліндр і далі стиха покашлював. Парракіс безживною купою повис на кермі, але його час іще не настав.

Річардс ударив плечем у погнуті дверцята. Вони відскочили, він вибрався з машини й поскакав на одній нозі назад до повороту. Діставши з прим'ятої коробки патрони, які дав йому Бредлі, він перезарядив пістолета. Патрони були масні й холодні на дотик. Він упустив кілька штук додолу. Руку почало сіпати, мов зіпсований зуб, від болю аж нудило.

Фари освітили порожню автостраду, й стало видно, мов удень. На повороті патрульну машину занесло, задні колеса шалено крутилися, чіплялись за поверхню, в повітрі смерділо смаленою гумою. На бічній щебінковій смузі лишилися дві чорні параболи. В ту ж мить машина рвонула вперед. Прихилившись лівим боком до будинку, Річардс чекав, тримаючи пістолета обіруч. За хвилину вони побачать, що машини попереду немає. Той, що з автоматом, помітить провулок і зрозуміє...