Переслідуваний

Ревіння моторів заганяло людей у під'їзди, їхні бліді обличчя визирали звідти, наче язички білого полум'я. Вітрини магазинів дзеленчали, уламки розбитих шиб осипалися всередину. Вулицями, мов кегельбановими доріжками, неслися схожі на несамовито танцюючих дервішів вихори сміття. Полісмен, кинувши свого кийка, обхопив руками голову й закричав, але не почув навіть власного голосу.

Літак опустився ще нижче й нісся вже понад самими дахами, наче сріблястий кажан: праве крило мало не зачепило висотний магазин "Зачарування", прослизнувши за якийсь десяток футів од нього.

По всьому Гардінгу екрани БТБ побіліли від інтенсивних електричних перешкод, і вражені люди втупилися в свої телевізори переляканими очманілими очима.

Ввесь світ виповнивсь громом.

Кілліан одірвав очі од столу й витріщився на широке, на всю стіну, вікно свого кабінету.

Панорама міста, що мерехтіла морем вогнів, раптом зникла. Все вікно заповнив велетенський "Локхід-трі-стар", який сунув просто на Кілліана. Кілліан устиг помітити миготливі вогні літака й на мить — божевільну мить безмежного подиву, жаху і невіри — побачив Річардса з утупленими в нього очима: закривавлене обличчя, чорні очі горять, мов у демона.

Річардс усміхався моторошною усмішкою.

І показував йому стиснуту в кулак і зігнуту в лікті руку.

— Господи... — тільки й устиг вимовити Кілліан.