Посмертні записки Браса Кубаса
- Автор: де Ассіс Машаду
- Год: 2017
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-663-368-5
- Переводчик: Галина Верба
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Посмертні записки Браса Кубаса». Краткое содержание книги:
За сюжетом, Брас Кубас, багатий одинак, наважується після смерті написати оповідь про своє життя. Таким чином започатковується критичний діалог із реалістичною естетикою. Він викладає своє бачення, незважаючи на те, що про нього скажуть чи подумають живі. Такі поняття як правда, наука, доводи виглядають дискусійними і, на думку Браса Кубаса, є відносними. Автор дивиться на світ скептично і зневажливо, спрямовує свій критичний погляд на людський рід, та й самого читача перетворює на одну із жертв іронії своєї книги.
Роман відкриває першу сторінку бразильського реалізму.
Невдовзі він помер у мене вдома, присягаючи і повторюючи раз за разом, що біль — це просто ілюзія і що Панглос, оббреханий Панглос, не був таким дурним, як його вважав Вольтер.
Розділ CLX. Про негативи
У проміжок часу між смертю Кінкаса Борби і моєю мали місце події, про які я вже розповідав у першій частині книги. Головним був винахід пластиру Браса Кубаса, який через мою хворобу помер разом зі мною. Чудодійний пластире, саме ти вивів би мене на перше місце серед людей у науці та підніс би над людьми, ти був істинним і прямим натхненням небес! Проте життя розпорядилося інакше. Тепер вам навічно залишатися іпохондриками.
Цей останній розділ геть сумний і негативний. Я не зміг стати знаменитим завдяки пластиру, не був я ні міністром, не був і каліфом, мені не вдалося спізнати радості подружнього життя. Проте правда й те, що поруч з такими невдачами доля вберегла мене від того, щоб я заробляв собі на хліб важкою працею, потом і кров’ю. Мало того, я не зазнав такої смерті, як дона Пласіда, ні напівбожевілля, як Кінкас Борба. Якщо все ж підсумувати те і те, то будь-яка людина, напевне, вважатиме, що там не було ні нестачі, ні лишку, отже, я відійшов з життя вільним від боргів. Однак це буде неточно, бо коли я дійшов до другого краю цієї самої таємниці, я все ж знайшов невеличке позитивне сальдо, котре і є останнім негативом у цьому розділі про негативи: у мене не було дітей, і я не передав жодному створінню у спадок нашу убогість.
Кінець
Машаду де Ассіс (1839-1908) - один з найвизначніших письменників та поетів Бразилії, чия творчість справила великий вплив на формування всієї бразильської літературної школи.
Він провів дитинство у злиднях, погано вчився у школі, не вступив до університету, але дуже любив книжки. Самотужки вивчив французьку, англійську, німецьку і греку, а у 21 рік вже був визнаним на батьківщині поетом, письменником і журналістом.
Він був одним із засновників і першим президентом Бразильської академії письменництва. А 1941 року Академія заснувала на його честь премію - Machado de Assis Prize, яка сьогодні є найпрестижнішою літературною премією Бразилії.
Інтерес до творчості цього Автора й сьогодні є значним - його твори перекладають і видають різними мовами, екранізують і навіть роблять на їх основі комікси. Серед поціновувачів його творчості і Жозе Сарамагу, і Карлос Фуентес. і Сьюзен Зонтаг, і Вуді Аллен...
А найвідомішим романом Автора є «Посмертні записки Браса Кубаса».
...мені не треба розповідати про надзвичайний процес, яким я послуговувався під час створення цих «Записок», роботу над якими я здійснив уже тут, в іншому світі. Це було б цікаво, проте... геть непотрібно для розуміння самого твору. Він сам собою є завершеним: якщо він тобі, любий читачу, до вподоби, я буду тобі щиро вдячний за те. що ти доклав сил і прочитав цей твір, якщо ж ні, то вважай, що отримав од мене щигля, ото й усе.