Посмертні записки Браса Кубаса

От що значить бути великим філософом, навіть у таких незначних речах відчувається його авторитет. Слова Кінкаса Борби мали магічну силу, щоб зняти з мене моральну та ментальну апатію, котра захопила мене в полон. Підемо далі, потрібно увійти до уряду, саме час. До сих пір я не втручався і не виступав під час великих дебатів у парламенті. Я запопадливо лестив, запрошував на чашку чаю, пропонував комісійні та голосував, як треба, щоб добутися міністерського крісла. Тож тепер мені нагально була потрібна трибуна.

Почав я з малого. Через три дні потому, коли саме обговорювався бюджет міністерства юстиції, я скористався слушним моментом і скромно запитав у міністра, чи не вважав він за потрібне зменшити розмір ківера у національній гвардії. Моє питання було не зовсім зрозумілим міністру, проте таким чином я все ж продемонстрував, що й мені притаманні роздуми державницького характеру. Я процитував Філопемена[74], котрий наказав замінити маленькі щити для свого війська на більші, так само і стосовно списів, що були занадто легкими. Цей факт не був спростований у серйозних розвідках. Розмір ківерів у наших гвардійців мусив бути переглянутим, бо їм не тільки бракує елегантності, але вони ще й негігієнічні. Під час парадів, коли пече сонце, надмірне тепло, яке вони спричиняють, просто смертельно небезпечне. Ще Гіппократ наполягав, що голову треба тримати в холоді, тож видавалося жорстокістю примушувати громадян лише в силу недолугих приписів носити незручну уніформу, ризикувати своїм здоров’ям та життям і, відповідно, майбутнім своєї родини. Парламент і уряд мусили пам’ятати, що Національна гвардія охороняє свободу та незалежність, що громадянин, котрого призвали на обов’язкову військову службу, безоплатну і важку, — а торкалася вона багатьох — мав право, щоб така повинність була легшою завдяки удосконаленню і запровадженню більш легкої та елегантної форми. Я додав, що ківер своєю вагою обтяжував голову громадян, а Вітчизна потребувала громадян, котрі могли високо і спокійно підняти чоло перед владою. І завершив це все я такою думкою: плакуча верба нахиляє своє гілля додолу, — це дерево для цвинтаря. А пальма, струнка й висока — дерево пустелі, площ та парків.

По-різному сприйняли мій виступ депутати. Щодо форми виступу, щодо красномовства, філософської та літературної сторони, то думка була одностайною. Мені говорили, що виступ був довершеним і що ще нікому не вдавалось сказати стільки різного про ківер. Та з політичної точки зору багато присутніх вважали мій виступ нікчемним. Деякі парламентарі говорили, що мій виступ — то просто катастрофа. Врешті-решт вже інші мені сказали, що мене вже зарахували до опозиції, а опозиція саме в цей час ставила питання про вотум недовіри уряду. Я енергійно відкинув таке тлумачення, котре не просто було помилковим, я б сказав, що то був наклеп з огляду на те, що всі знали, як я підтримував уряд, і додав, що зменшення розмірів ківера не обов’язково мало бути значним і що його можна було б відкласти на декілька років, що я не наполягаю на зміні покрою, що мене влаштувало б зменшення його на три чверті дюйма або й того менше. Врешті-решт моя пропозиція могла б бути і відхилена, мені достатньо було, щоб її просто розглянули.