Таємниця індіанського острова
- Автор: Кристи Агата
- Год: 1991
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- ISBN: 5-308-01222-9
- Переводчик: Вадим Хазін
- Жанр: Классические детективы
Электронная книга - «Таємниця індіанського острова». Краткое содержание книги:
— Водорості… тільки й усього, що водорості… Он де взявся цей запах… — І вона знову знепритомніла. Її взяли за голову, почали робити штурне дихання.
Здавалося, минула вічність. Хтось підніс склянку до її вуст. Відчула запах бренді. Хотіла було взяти склянку й подякувати, та раптом щось спинило її… Якийсь тривожний сигнал спалахнув у мозку. Вона сіла й відштовхнула склянку.
— Де ви це взяли? — запитала сухо.
Раніш, ніж відповісти, Блор довго дивився їй у вічі.
— Знизу приніс.
— Не питиму, — рішуче відмовилась Віра.
На якусь мить усі сторопіли, потім Ломбард засміявся.
— Браво, Віро! — похвалив дівчину. — Бачу, здоровий глузд не зраджує вас, навіть тоді, коли ви сполохані до півсмерті. Я піду принесу вам непочату пляшку. — Він прудко вийшов.
— Я вже опритомніла, — непевно промовила Віра. — Мені б тільки води.
Армстронг допоміг їй підвестися. Тримаючись за нього, хистко підійшла до ванни. Відвернула кран холодної води й налила собі повну склянку.
Блор докірливо зауважив:
— Але ж моє бренді — що треба!
— Звідкіля ви знаєте? — спитав Армстронг.
— Та я ж нічогісінько не підмішував до нього, — сердито відповів Блор. — Певно, ви саме на це натякаєте.
Армстронг заперечив:
— Я не кажу, що саме ви туди щось підмішали. Це міг зробити і хтось інший, знаючи, що з цієї пляшки питимуть.
Ломбард скоро повернувся.
— Тримайте, дівчино, цього разу все по-чесному. — Ломбард тицьнув нерозкупорену пляшку Вірі під ніс, зняв бляшаний ковпачок, відкоркував пляшку. — Поталанило, що в домі є запас спиртного. Так би мовити, дбайливість А. Н. Оуена.
Віра вся тремтіла. Армстронг потримав склянку, Філіп налив туди бренді.
— Випийте, міс Клейторн, — сказав лікар, — ви щойно перенесли тяжкий шок.
Віра зробила кілька ковтків, на щоках у неї знов заграв рум'янець. Ломбард посміхнувся:
— Це перший злочин, котрий не здійснився за програмою!
— Ви вважаєте, мене хотіли вбити? — прошепотіла Віра.
— Передбачалося, що з переляку ви сконаєте, — відповів Ломбард. — Таке трапляється, хіба не так, докторе?
— Гм-гм, точно тут нічого не можна сказати, — невпевнено відповів Армстронг. — Міс Клейторн молода й здорова дівчина… На серце не хворіє. Але з іншого боку…
Він узяв склянку з бренді, яку приніс Блор, вмочив кінчик пальця й обережно лизнув. Обличчя його залишилось байдужим.
— Звичайний смак, — неохоче визнав він.
Блор попрямував до нього, задихаючись од люті:
— Спробуйте тільки сказати, що я отруйник, вмент розмалюю вашу свинячу пику!
Віра, котрій бренді вернув тонус життя, намагалася відвернути увагу розлючених чоловіків:
— А де суддя?
Троє чоловіків перезирнулися.
— Дивно… — мовив Ломбард. — Я вважав, що він іде слідом за нами.
— І я теж так вважав, — ствердив Блор. — Що ви на це скажете, докторе? Адже ви підіймалися сходами слідом за мною.
— Мені здавалося, він іде позаду… відстав — адже він людина літня.
Вони знову перезирнулися.
— М-да, надто дивно… — мовив Ломбард.
— Ходімо на розшуки, — запропонував Блор і першим пішов до дверей.
Чоловіки рушили слідом, Віра за ними.
Коли спускалися сходами, Армстронг оголосив:
— Певно, він залишився у вітальні…
Минули хол. Армстронг час від часу голосно кликав:
— Уоргрейв! Уоргрейв! Де ви?
Ніякої відповіді. Мертва тиша, яку порушувало лише одноманітне моросіння дощу. Дійшовши до вітальні, Армстронг мов укопаний зупинився на порозі. Інші юрмилися позаду, виглядаючи з-за його плеча. Дехто скрикнув.
Суддя Уоргрейв сидів у глибині кімнати у високому кріслі. Обабіч нього горіли дві свічки. Та найбільше здивувало, налякало їх те, що Уоргрейв був у яскраво-червоній суддівській мантії, в парику…
Доктор Армстронг подав знак не рухатися, а сам, чвалаючи, немов п’яний, підійшов до судді. Схилившись над скам'янілим тілом, він довго вдивлявся в його непорушні риси. Потім різким рухом зірвав парик. Упавши на підлогу, парик оголив високе чоло, посеред якого зяяв невеликий круглий отвір, звідти витікала густа темно-червона цівочка. Доктор Армстронг підняв мляву руку, намацав пульс, потім повернувся до інших і сказав самими губами:
— Суддю застрелено…
— З пістолета — боже мій! — вихопилось у Блора.
Доктор таким же млявим голосом вів далі:
— Смерть настала вмить.
Віра перелякано мовила: