Енциклопедія російської душі
- Автор: Ерофеев Виктор Владимирович
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Ярославів Вал
- ISBN: 978-966-2151-33-6
- Переводчик: Василь Шкляр
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Енциклопедія російської душі». Краткое содержание книги:
З іншого боку, реформатори зовсім не зважали на похуїзм, не закладали його у свій комп’ютер, не розуміли, що похуїзм змінив національну стратегію історії так, що деформація виявилася мейнстрімом.
Похуїзм — не розчарування західника й не фундаментальна цінність слов’янофіла, похуїзм — кінцеве злиття двох напрямків. Західництво привнесло сюди свою рефлексію, слов’янофільство — споглядальність і здорове ледарство. Похуїзм «замочив» російську демократію.
У російській свідомості, незважаючи на «общинність», споконвіку закодовано комплекс самотності. Нічим нікого не здивуєш з точки зору гірше.
Із розстібнутої ширінки Сірого стирчить жмут пожованої сорочки. Це теж деталь похуїзму, на зразок квітчасто-ягідного орнаменту модерну. Похуїзм в одязі, як і весь поведінковий похуїзм, — стиль-диктатор, котрий не любить відхилень, він їх звично «топить» у грубому сарказмі.
— Сірий, твої дідусі й бабусі померли?
Сміється:
— Аякже! Померли.
— А батьки?
— Ага.
— А діти?
— І діти померли.
— Виходить, ти сам-один?
— Начебто так.
Мене не бентежить, що Сірий видасться тонкому діячеві дивною точкою. Можливо, який-небудь іноземець навіть заявить, що все це — російський шаманізм і крашанки. Але плювати на іноземця. Не будь Сірого, я б не знав, що сказати про призначення цієї країни. Не соціальне й не планетарне, а містичне, тобто суто божественне.
Мій контакт із Сірим — єдина можливість вийти за хибне коло. Це не узагальнений образ, та й взагалі не образ. Це бачення мого життя. Не будь Сірого, я б думав, що Росія — кінчена країна, а тепер я так не думаю.
Я думаю, навпаки, що Росія потрібна для продовження людського проекту. Ця думка може видатися натяжкою, якщо взяти до уваги, що в Росії помирає більше народу, ніж народжується. Але Росія не потребує логічних рекомендацій.
Коли Сірий помер і ненадовго від нас пішов, його вдова знайшла в гаражі запилюжені паки фотографій. Вона була дуже вражена тим, що чоловік жив великим життям.
Бабулька — не вікове явище, а національний продукт. Ні в кого немає таких бабульок. Ні в китайців, ні в американців. У чому секрет бабульки? Вона більше схожа на іншу бабульку, ніж на себе як на людину. Навіть якщо бабулька бабульці — різниця, і навіть істотна різниця за вдачею, то загальний клімат бабульки єдиний.
Хлопець у Росії називається брутальним словом «пацан». Пацан — це суцільні прищі. Він живе без понять. У пацана, наприклад, незрозуміло, звідки тече слина, звідки — сперма. Пацан — недолюдина, а тому ставлення до «молоді» (застаріле рад. поняття) у Росії недолюдське.
Навіть найохайніші російські дівчата залишають свою дупку трохи брудною. Кожна російська дівчина, з одного боку, сором’язлива, а з другого — блядовита. Є, щоправда, тонкі діячі, які вважають, що таке поєднання неможливе, позаяк суперечить конституції життя. Але якщо познайомитися з дівчиною, то її перехід з однієї якості в іншу відбуватиметься закономірно. Я сам мав можливість установити це дослідним шляхом.
Із приводу давньої суперечки Сірий казав, що різниця між капіталізмом і комунізмом не більша, ніж між павуком і тарганом. Я ж доводив йому, що комунізм шкідливий для життя, а капіталізм — для душі.
Є чимало тонких діячів, яким здається, що комунізм вигадали євреї. Насправді ж кожна російська людина — комуніст. Комуністами були Андрій Рубльов, Пушкін, Микола Другий та всі інші російські люди. Сірий теж був комуністом. Він теж повз кудись із відмороженими ногами, як і всі інші.
Навіть мій батько і той на старості літ розчарувався в росіянах. Сидить на кухні, їсть сосиски й вигукує зовсім іронічно: Great Russian people! Great Russian people!
Після такого все дозволено.
Росіяни стали жертвами власних чеснот. Я не знаю жодного іншого народу, у якого б деградація зайшла так далеко, як у росіян. Це вже не народ, а підодіяльник, у який можна засунути, запхати, влити, втелющити все що завгодно. Похмурий народ — запійний, блудливий, ледачий, байдужий, позбавлений загальної значущості й загальних уявлень про добро й зло. Інтелігентська гра в хороший нещасний «народ» і погану «владу» закінчилася поразкою самої інтелігенції. Не радянська влада нав’язала себе народу, а народ погодився прийняти й терпіти радянську владу.