Піонери або Біля витоків Саскуеханни

Це був грізний суперник «Хороброго драгуна», в чім наші читачі легко переконаються, коли ми додамо, що ті самі гучні ймення хизувалися над дверима нової крамниці й капелюшної майстерні, а також над ворітьми чинбарні. Однак, чи то, коли берешся за все, то все робиш погано, чи то репутацію «Хороброго драгуна» не так уже й легко було похитнути, — принаймні не тільки Мармедюк Темп л, але й решта мешканців селища, за винятком боржників вищезгаданої могутньої фірми, перевагу віддавали закладові капітана Голлістера.

Цього вечора кульгавий ветеран і його дружина, повернувшись із церкви, ще йе встигли й роздягтись, як тупотіння ніг на ґанку сповістило їх, що прибули відвідувачі, — очевидно, привело їх сюди бажання обмінятися враженнями про нового священика.

Пивниця «Хороброго драгуна» була просторим приміщенням, де вздовж трьох стін стояли лави, а четверту займали каміни — такі великі, що між ними лишалося місце тільки для дверей і закутка, відгородженого ґратками, за якими видніло чималенько пляшок і склянок. Місіс Голлістер велично сиділа біля входу до цього святилища, а її чоловік заходився коло камінів, підворушуючи дрова довгим кілком з обвугленим кінцем.

— Ну, любий сержанте, — мовила господиня, коли вогонь розгорівся, — годі тобі вовтузитися. Тепер візьми оті склянки зі стола й глек — з них лікар пив сидр та імбирне пиво, — і постав на прилавок. У нас будуть сьогодні і суддя, і майор, і містер Джонс, не кажучи вже про Бенджаміна Понпу й наших законників. Отож прибери в кімнаті й поклади на вугілля прути для фліпу[41]. І скажи Джуді, тій чорній ледарці, якщо вона не зробить чистоту в кухні, я вижену її геть, і хай тоді йде до тих джентльменів з кав'ярні, — ото їм буде подарунок, благослови їх господи! Охо-хо! А що, сержанте, хіба не краща така служба, коли можна сидіти спокійно, а не підстрибувати й падати на коліна кожен раз, як у цього містера Гранта?

— Усяка молитва — благо, місіс Голлістер, сидимо ми чи стоїмо. От наш містер Уайтфілд, було, після виснажливого переходу стане навколішки й молиться, як давно колись Мойсей, якому його солдати помагали здіймати руки до неба, — відповів чоловік, незворушно виконавши її розпорядження. — До речі, Бетсі, то було славне бойовисько між ізраїльтянами й амалекитянами[42]. Билися вони на рівнині, бо ж у святому письмі говориться, що Мойсей зійшов на гору й дивився звідти на битву, допомагаючи ізраїльтянам своїми молитвами. І, наскільки я можу судити своїм невченим розумом, вони перемогли завдяки кінноті, бо у біблії сказано, що Ісус Навін разив ворогів вістрям свого меча. Отже, то була не просто кіннота, а регулярна кавалерія. Недарма в біблії вони так і називаються — «вибраними». Мабуть, то були справжні драгуни, бо новобранці рідко завдають удар вістрям шаблі, та ще як вона крива…