Аналітична історія України
- Автор: Боргардт Олександр
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Аналітична історія України». Краткое содержание книги:
Книга Олександра Боргарда відзначається культурною гостротою суджень і науковим підходом до аналізованих історичниї подій. Чітка логіка викладу і аналізу матеріалу – основа цієї ґрунтовної розвідки, яка у певному сенсі є безпрецедентним явищем у огромі сучасної історіографічної літератури. Небайдужість і глибокий патріотизм – це ті дві риси, які безпомильно маркують творчість дослідника і привертають увагу до його книг людей часом діаметрально протилежних політичних та естетичних поглядів. «Аналітична історія» має стати настільною книгою кожного свідомого і небайдужого інтелігента в сучасній Україні.
Зазначимо, що центр ваги цієї історико–публіцистичної праці лежить не стільки в тому аби відтворити минуле, а головне, щоб його проаналізувати. Щоби принаймі не наступати на ті ж самі граблі. Щодо цього, процитуємо радше самого автора:
«Нас тут цікавлять саме історичні події, як наслідок певних причин. Будуть цікавити рушійні сили подій, та те, що могло би бути якби змінилися певні причини. Тобто нас цікавитимуть не так самі історичні події як такі, а радше те, звідки вони виникають, та до чого та в який спосіб призводять. Оце ми й будемо вважати якоюсь мірою, не більше – аналітичною історією».
Відповідно стиль викладу обраний не стільки академічний, скільки публіцистичний, що має максимально поширити коло можливих читачів. Це, деякою мірою, не можна вважати новацією бо є продовженням досвіду П. Штепи, М. Мироненка, Є. Гуцала та багатьох інших.
Перелічуючи у “нашєго Нікіти Сєргєєвіча” заслуги всесвітнього значення, не забудемо одну, для нас — аж як важливу. Він, як і усі «вожді» — пнувся бути законодавцем моди в усьому, та, за прикладом Сталіна, щедро роздавав “указанія”, де тільки міг. Сам він, як і його попередники й послідовники, висловлювався “общепонятним язиком” вельми кепсько. Та, як він казав “комунізьм” або “соціалізьм”, — стали за ним казати й усі комуністи Союзу; але — якби тільки це… Наприкінці він задумав реформу російського правопису (як писав він сам — важко собі навіть уявити). За своїми ж, примітивними уявленнями. Але натикнувся на такий шалений спротив, що мусив відступити, побитий одним–єдиним реченням, збудованим за його ідеями: “Доч цигана села (замість колишнього “съела”) огурци”.
Але, так і не спромігшися вдосконалити власну, російську, він спромігся активно потіснити інші, національні мови. Бо, це при ньому було прийняте славетне “Положення про вивчення другої мови” (1958): за бажанням учнів і батьків. Разом із тим фактом, що вища освіта була переважно (крім окремих, декоративних закладів) переведена на російську, вже без будь–яких “положень”, та вкупі з постановою 1938 — “Про обов’язкове вивчення російської мови в національних республіках СССР”, — це працювало на русифікацію активніше та ефективніше від будь–яких примусів.
Це він, “наш Нікіта Сєргєєвіч” — першим проголосив, що “чєрєз 10–12 лєт, каждая совєтская сємья…” Виявилося, однак, що цей термін треба відлічувати від останньої з чергових обіцянок (їх давали й пізніше), але… Хрущов дійсно поклав початок масовому будівництву житла, яке хоч і не надто прикрасило совєцькі міста, але якось покінчило з «комуналкамі», чи не самим стійким «наслєдієм рєволюціі». А в них так зручно було “стучать” одне на одного… Чи не з цих причин їх зникнення хутко породило цілу ностальгічну галузь російського мистецтва: незабутніх спогадів про життя в комуналках?
Примітною для історії стала й уся недовга “епоха Н. С. Хрущова”. Бо “відлига”, хоч як коротка, а все ж є відлигою. То ж за неї було з’ясовано, що доблесні памфіловці стійко держали позиції самі, свідомо, та ніхто й не думав нагадувати їм, що “Москва за намі, отступать нєкуда…” За неї ж уперше була дещо підважена непохитна репутація уславленого Павліка Морозова. Та, це саме тоді учені історики довели, що жодних там перемог «Красной Арміі» 23 лютого — не було. Навіть навпаки, їй саме цього дня добре наклали по шиї якісь “юдєнічівци”; всього й не пригадати.
Саме за часів Хрущова від високої сталінської трагедії стало відчутно відганяти звичайним фарсом…
Таланом цього непересічного совєцького політика стало те, що він пробудив у людей нові надії; бідою було те, що жодна з них так і не справдилася… Про нього вже багацько написано літератури, але чи не найбільш яскравим полишається те, що написав інтеліґентний та спостережливий В. Тєндряков (“На блаженном острове коммунизма”), який, хоч і випадково, але побачився з “вождєм” у звичному для нього оточенні. Він залишив нам всього тільки короткий нарис, який — однак, ліпше характеризує “нашего Нікіту Сєргєєвіча”, ніж томи досліджень чи спогадів. Але, таке щось треба читати самому.
Ще одне, повз чого не можна пройти пригадуючи “нашєго Нікіту Сєргєєвіча”, — “ізобіліі (продуктов)”. Він чимало помордувався зі совєцькою сталінською витівкою – «колхозамі»; в чомусь погіршив їх стан, в чомусь полегшив. Зробив їм чимало пільг, не змінюючи головного — рабського характеру праці: “ідєя-то, прєкрасная!” От зробивши все це, він і кинув необачне гасло про «ізобіліє». Уявляєте, замість простояти годину в черзі за «плавлєннимі сиркамі»: “Отпускаю два в одні рукі, іначє всєм нє хватіт!”, — взяв, прийшов і без черги купив; та, не два, а стільки, скільки тобі треба.
Думка — цілком добра, але — чи був він ориґінальним? Ми не збираємося підозрювати “вождя” в тому, що він колись та щось читав, але про це вже в Росії писали, мало не сто років перед ним. Писали же, схоже тому, що “простой русскій мужік”, одягнений до військового однострою (“Россія — государство воєнноє!”) - давно насобачився захоплювати чужі «русскіє зємлі». Але, яка шкода, відпущений нарешті додому — не міг дати їм ради: аби на них щось там уродило. Отже, у «нєобъятной Росії» це «ізобіліє» завжди було актуальним, предметом загальних бажань, так би мовити. Та й забезпечувалося з неменшою плідністю ніж у “нашєго Н. С.” Бо, у єдиного російського письменника, якого варто читати, М.Є. Салтикова–Щєдріна, можна прочитати й дещо саме до цього. Але, не це — всезагальне: