Кров Дракона. Хто із нас жертва?
- Автор: Мулик Назар
- Серия: Кровь дракона #1
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Кров Дракона. Хто із нас жертва?». Краткое содержание книги:
Магічний світ стає сильнішим і небезпечнішим для людей та королівств, особливо через свого очільника — Самаеля, чия жага до влади межує лише із його силою. Королі готуються до нових звершень, а люди молять богів про спокій та мир…
Фалмін — вбивця драконів та чоловік із поглядом самої Смерті, зробить усе заради єдиної доньки та її безпеки. Головне питання лише в тому, яку ціну доведеться йому сплатити.
Яленіраведдін подивився на свого сина, який грався в кутку із великою кісткою. Це єдине, що залишилося в нього. Дитинча, яке давало сенс життя. Він збагнув. Поставив себе на місце людини, а свого сина на місце його доньки. І пробачив.
— Гаразд, Фалміне, ми домовилися із тобою, — сказав нарешті дракон, від чого людина полегшено видихнула. — Ти дав обіцянку про наш захист, взамін, я відпускаю мисливців.
— Дякую тобі, Яленіраведдіне.
— Не дякуй, а краще стримай свою обіцянку, воїне.
Фалмін підняв руку на знак прощання. Дракон поклонив головою, а дракончик, який перестав гратися із кісткою, стрілою підлетів до ноги чаклуна та обійняв її крильцями.
— Клянуся Затрігдіром, ти йому подобаєшся! Знав би мій син, хто ти такий, — хмикнув дракон, миролюбно дивлячись на свою малечу. — Ти зможеш пообіцяти мені ще одне, Фалміне?
— Так, Яленіраведдіне.
— Мого сина звати Нетрігдір. Якщо колись отримаєш замовлення на нього — відмовся.
— Обіцяю, пастире драконів, — Фалмін погладив маленького карапуза по чорній голівці, яка вже була вкрита міцною лускою. — Але й у тебе наостанок попрошу.
— Слухаю, Фалміне.
— Що ти ще побачив, коли зазирнув у мою душу?
— Я бачив Її, Фалміне. Вона постійно ходить поруч із тобою, хоче зустрітися поглядами, але ти, на щастя, ніколи не озираєшся. Не озирайся і надалі, чаклуне. Навіть якщо Вона покличе.
Фалмін, хвилину постоявши, схилився в поклоні перед змієм та його сином. Вищий дракон відповів тим самим, до нього приєднався Нетрігдір, смішно наслідуючи свого батька. Коли чаклун збирався йти, дракон крикнув йому вслід.
— Доля наша переплетена сотнею ниток, Фалміне, і можливо, невдовзі вони знову переплетуться.
— Радий був познайомитись, Яленіраведдіне. А особливо поспілкуватися із пастирем драконів.
– І я був радий знайомству, людино. До зустрічі.
Нарешті чаклун побачив вихід. Думав, що ніколи не зможе вийти із цього монастиря. Коли вийшов назовні, білизна вдарила в очі, ошпарила їх, але з часом зір повернувся. Навколо кружляв сніг. Дерева вже встигли покритися непоганим шаром, що зробило ці місцини дуже красивими та мальовничими.
— Фалміне! — кричали здалеку гноми. — Фалміне! Мерщій сюди!
Чаклун одразу збагнув, що трапилося нещастя. Перед монастирем зібралися всі мисливці. Неушкоджені та цілі, окрім Аранода. Гноми стояли поруч із тілом лицаря, а ельфи-брати, Ланерад та невідомі в капюшонах, як тільки побачили Фалміна, вирушили до табору принца.
— Відійдіть негайно! — чаклун підбіг до лицаря, якого поклали на мокру землю животом донизу. — Що із ним?
— Ми його в коридорі зустріли, — запинаючись, сказав Гільом. — Весь у крові був, з поламаним щитом і розбитою головою.
— А чому він на животі лежить?
— Ми тільки-но його винесли.
Фалмін про себе вилаявся, попросив у Бортуга, який сидів поруч, щоб допоміг перевернути лицаря на спину. Голова, яку на скоро руку перев'язали гноми, кровоточила.
— Негайно води сюди! І спирту! — закричав Фалмін, не відриваючи погляду від блідого обличчя Аранода. — Терпи, вояче, терпи! — примовляв чаклун, розв'язуючи голову канйорця. — Лий сюди, на рану!
— Ооооох!
— Болить йому! — сказав Бортуг, який разом з іншими гномами схилився над пораненим. — Давайте краще зал'ємо ту горілку йому в горлянку. Більше допоможе.
— Давай я спробую! — прокричав Кагдір, у якого при вигляді горілки засіяли очі. — А раптом вона палена!
— Закрий вже пельку, дурню! — прогорланив Іллі. — Набрид уже!
— Я набрид? Та сам ти дурень!
— Я дурень? Ану йди сюди!
— Стоп! — закричав щосили Гібді, схопивши обох забіяк за коміри. — Якщо негайно не припинете, отримаєте по зубах! Фалміне, — гном звернувся до чаклуна, який обережно перемотував голову канйорця, — що в нього?
— Як мінімум струс і добряча втрата крові.
— Отже, він зустрівся із драконом, а ми не допомогли, — Гібді, розчарувавшись сплюнув і відвернувся.
— Ні, із драконом він не бився, — сказав по миті мовчання Фалмін, уважніше оглядаючи поламаного щита, який лежав поруч із ним. — Рана на голові не від кігтів, а від простої булави. Ви бачили його шолом?