Кров Дракона. Хто із нас жертва?

Гноми, як і Фалмін, здивовано подивилися на зле обличчя Грівара. Гном був налаштований рішуче, тому товариші не лізли в цю розмову. Знали про гарячий характер коротуна.

— Ти хочеш мене в чомусь звинуватити? — запитав Фалмін, намагаючись контролювати себе. — А ти маєш право і підстави на це, гноме?

— Право? Ооо, Фалміне, ще й як маю. Ми йшли сюди хер знає скільки, терпіли твої вказівочки та забобони, а ти хочеш встромити нам ножа в спину. Не вийде! — коротун із викликом задер підборіддя, мав такий вираз обличчя, наче хотів сплюнути, — Я чув про тебе, людино! Говорять, що ти ладен заради грошей продати рідну матір, не говорячи про друзів! Чув і про звірства, які ти чинив із добрими людьми, самі боги лише знають навіщо!

— Гноме, опануй себе, а то доведеться мені спростувати твої слова, — Фалмін відчув, як рука його автоматично потягнулася до руків'я меча. Він розумів, що якщо вихопить зброю, будуть жертви. — Ти б краще вибачився, тому що я дуже не люблю, коли зі мною говорять таким тоном.

Гном засопів, очі його почервоніли, а руки миттєво потягнулися до сокири. Інші коротуни, нарешті очунявши, схопили свого ватажка, голосно зарепетували. Грівар заричав, намагався вирватися, але міцні руки побратимів його стримали.

Фалмін засмучено опустив голову, повів поглядом по землі, не знаючи, що казати. Гнів, який ще мить тому бурлив усередині, одразу вщух, зник безслідно. Він мовчки потягнувся рукою до шиї, зняв щось і кинув просто під ноги гному. Це була невеличка кулька із чорного золота, яке вважалося найдорожчим дорогоцінним металом.

— Забирай свою здобич, гноме. Цим ти зможеш покрити свої витрати на цю подорож, — Фалмін пройшовся поглядом по вражених коротунах, які, здавалося, завмерли й не дихали. — Я врятував вас, пане Гріваре. Усіх вас. Не запитуйте, яким чином, але винагородою від цієї подорожі для вас буде життя, яке сьогодні всім було подароване.

Скінчивши, Фалмін підійшов до Гора, заліз у сідло і, наостанок кивнувши, поїхав до стежини, яка повинна була вивести на битий шлях. Гноми мовчки провели його поглядом, зніяковіло переглядаючись. Грівар висмикнувся із рук своїх товаришів, шмигнув носом. Гібді подивився на нього із поглядом повної відрази.

— Знаєш, Гріваре, я, звичайно, все розумію, але ти гівнюк та останній кретин, — коротко і ясно сказав гном. — Якщо наступного разу захочеш комусь щось висказати, порахуй у голові драконів, яких убив цей чоловік.

Гібді розвернувся, сплюнув і побіг наздоганяти Фалміна. Гільом та Іллі пішли до поні, аби нагодувати їх та перевірити упряжі. Кагдір разом із Бортугом, стоячи біля Грівара, обмінялися двузначними поглядами. Їм також було що сказати, але ватажок, відчувши це, застережливо підняв руку.

— Досить, мужики, — буркнув під ніс гном, важко при цьому зітхнувши. — Давайте збиратися, а то мене від цієї подорожі зараз знудить.