Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-98-4
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв». Краткое содержание книги:
Книжка — не заклик до тверезості або пияцтва, а лише своєрідна спроба нагадати, що, незважаючи на небезпеки, алкоголь посідає важливе місце в соціальному житті європейської людини. Спиртні напої — мастило для європейських звичаїв. Алкоголь надихає літературу та мистецтво. Адже недаремно в багатьох релігіях та міфах він уважався божественним першоелементом.
Для широкого кола читачів.
Укладання угод у нетверезому стані було улюбленим заняттям вікінгів. Бенкети тривали багато днів і часто ставали початком майбутніх подій, дружніх стосунків і шлюбів. Адам з Бремена розповідає, що коли Гамбург-Бременський архієпископ у 1050 році пішов на переговори з королем Свейном Естрідсоном, для закріплення союзу кожна зі сторін по черзі організувала бучну учту. Святкування тривали вісім днів. Під час бенкету вели переговори про мир між християнами і навернення язичників. Тоді архієпископ радісний повернувся додому і переконав імператора запросити датського короля до Німеччини, аби вони могли дати один одному клятву вічної дружби299.
Тверезі дипломатичні переговори з вікінгами закінчилися б іще до того, як встигли розпочатися. Уживання алкоголю у спільноті вікінгів було неуникним: це було соціальним і навіть релігійним зобов’язанням під час важливих подій. Навернення вікінгів у християнство не змінило цих звичаїв. У Треннелазі у день літнього сонцестояння на честь Івана Хрестителя слід було обов’язково брати участь у святі пива. Якщо хтось відмовлявся, такого непитущого оголошували поза законом300.
Вікінги проводили час, розповідаючи про свої геройські звершення і п’ючи хороше пиво. На святі середини зими, згідно з переказами, герої-вікінги запечатували обіцянку про звершення геройських подвигів за допомогою присвяченої Торові чарки обіцянки[35]. Коли наставала тиша, вікінги піднімали пивний ріг і казали, що негоже, щоб добре пиво видихалося. Оскільки пивний ріг важив не один кілограм, а ставити його було ніяк не можна, його передавали з рук в руки весь час бенкетування301. У «Сазі про Еґілла» є багато згадок про те, що відпити потрібно було стільки, скільки зможеш, часто в цій нелегкій справі підсобляв товариш. Девізом вікінгів, напевне, було «Коли зустрічаємося, тоді й напиваємося».
Засади найдавнішої у світі демократії спочивають у діжці для бродіння. В Ісландії є місце вирішення судових справ Тінґветлір, лавове поле, якому понад тисяча років, на його каменях вікінги розгадували руни, укладали угоди й ухвалювали закони. Ця важлива подія супроводжувалася бурхливим святкуванням і вживанням пива302. Стверджували303, що демократична традиція скандинавських суспільств базується на застільних ритуалах вікінгів. Скандинавські правителі керувалися традицією lagom: воїни передавали один одному чашу, сидячи довкола багаття, і кожен чоловік сам вирішував, скільки він відіп’є. Не надто мало, аби не осоромитись, і не надто багато, аби іншим вистачило. Lagom (lag — група, om — навколо) була немов пошуком серединного шляху. Може, під час застільних церемоній вони закладали базу для соціал-демократичної ідеології?
Алкоголь, як добре відомо, сприяє розвиткові особистих стосунків. Джордж Вашинґтон прийшов до влади завдяки алкоголю. Коли 1758 року він подав свою кандидатуру на пост депутата у Вірджинії, то забезпечив виборців достатньою кількістю алкоголю, щоб гарантувати собі перемогу. Він програв попередні вибори, оскільки не погодився виставити частування. У той час на передвиборчих заходах уважалося за норму частувати виборців міцним алкоголем. Вашинґтон приготував 560 літрів рому, пуншу, вина і пива. Він отримав 307 голосів, що приблизно дорівнює одному голосу за кожних два літри304.
Найважливішим у частуванні була не кількість алкоголю, а стиль і звички кандидата. Частування подобалося виборцям, бо вони відчували в тому, хто частує, спільного по духу. Якщо кандидат п’янів, для виборців це було ознакою його сильного характеру й незалежності305. Така людина видавалася народові чесною. Вашинґтон був хитрим політиком: він мав широку натуру і вмів пити. Те, що політика цінують, якщо він виходить зі свого кабінету до народу з чаркою в руці, наочно доводить, що алкоголь уважають символом рівності, довіри і дружби.
В епоху Середньовіччя використання пивного рога для частування було прийомом торгівлі. Чарка має силу запечатувати угоди. В Європі XVIII століття торговельні угоди часто укладали за чаркою алкоголю. Іноді вказана в угоді сума включала також вартість пляшки, що її довелося заплатити тому, хто оплатив частування. Навіть повії починали роботу з клієнтом з чарки алкоголю. Раніше це було виявом гарних манер і надійності, таким, як потиск руки306. У Центральній Європі лікери стали важливим церемоніальним напоєм, оскільки їх використовували для скріплення торговельних угод. Французький лікер «Ратафія» бере назву від цієї практики. Назва походить від латинського rata fiat, це означає щось на кшталт «укладімо угоду»307.
35
Чарка обіцянки, відома також як чарка Брагі, бога поезії, сина Одина, — чарка, яку пили під час різних урочистих подій, передаючи з рук в руки і даючи обіцянки. — Прим. пер.