Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-98-4
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв». Краткое содержание книги:
Книжка — не заклик до тверезості або пияцтва, а лише своєрідна спроба нагадати, що, незважаючи на небезпеки, алкоголь посідає важливе місце в соціальному житті європейської людини. Спиртні напої — мастило для європейських звичаїв. Алкоголь надихає літературу та мистецтво. Адже недаремно в багатьох релігіях та міфах він уважався божественним першоелементом.
Для широкого кола читачів.
Не виникає сумнівів, що аналогічна культура вживання алкогольних напоїв була поширена в той час, коли фінські політики обрали дружні стосунки з вождями Радянського Союзу. Щоправда, фінам навряд чи знадобилися наглядачі за тим, осушують вони чарки до дна чи ні.
Чому відмова випити чарку — така велика образа? Можливо, за нею стоїть нехтування давньою традицією вияву вірності та дружби. Ми інтерпретуємо відмову так: той, хто відмовляється, не хоче себе ототожнювати з нами і перебувати з нами на одному рівні. Той, хто п’є обережніше за інших, перебірливий і ставить себе вище за інших. Застільна компанія нетерпима: пий або йди. Психологічно це можна зрозуміти. Той, хто напився, трактує відмову від чарки як серйозну образу й прагне, аби зрадник ретирувався321.
Спільні застілля дуже важливі. Застільні ритуали, спільно вжиті напої і сп’яніння закладають узи дружби, підтримують рівність і солідарність. Ритуальне вживання алкоголю поширене і в альпійських селах, і на трав’яних берегах Ісландії, і на українських дачах. Спільне вживання алкоголю, супроводжуване палкими дискусіями, було поширене ще в Античній Греції, де пиятика сягнула ледь не рівня мистецтва.
VIII чарка: Симпозіум
За цією чаркою розповімо, що симпозіум означає зовсім не поважну нагоду для дискусій, а симпатичний — не тільки приємну людину. За чаркою повідомимо також, яка людина підходить на роль очільника застільної компанії.
Так поетично описує Гомер гулянки Одіссея і його товаришів понад 2800 років тому. Слова грецького і латинського походження, такі як «симпозіум» чи «бенкет», означають одне і те саме: пиятику. Симпозіумні дискусії були модними в 1890-х роках, а надто коли місцем зустрічі був шинок.
В Античній Греції людину, запрошену на гулянку, називали sympotikos323. Sympotikos означає того, разом з ким насолоджуємося симпозіумом, інакше кажучи, він симпатичний. Не завжди потрібен фестиваль або визначна дата, аби виправдати пиятику. Інколи достатньо, щоб люди, з якими п’єш, були симпатичними.
Уже давні греки розуміли цінність спільних гулянок. Пиятика — це не заняття для одного. Фінський шведськомовний[38] письменник Свен Странден324 влучно зауважив, що не однаково, п’єш наодинці чи в компанії: коли сидиш сам-один дома чи в барі, тебе можуть зненацька оповити меланхолійні думки. Коли людина з’їдає себе внутрішнім монологом, вона може вчепитися за якусь деталь, яка викривить її тогочасне бачення світу.
У багатьох країнах уживання алкоголю наодинці вважають ознакою дивацтва і поганого виховання. Особливо пильно вживання алкоголю контролюють в іспанській Андалузії, де поведінку регламентує пов’язаний з честю і самовладанням суворий етикет325. Бари в Андалузії — соціальне місце для зустрічі чоловіків. Чоловік не може уникати соціальних стосунків, однак, з іншого боку, надмірне захоплення алкогольними напоями може обернутися втратою обличчя. Уживання алкоголю соціальне і сповнене духу змагання. Справжній чоловік п’є багато і не п’яніє. Сп’яніння вважають відразливим. Воно вказує, з одного боку, на відсутність самоконтролю і чоловічого стержня, а з другого — на егоїзм. Сп’яніння — це ознака того, що ти не розділив свій напій. Уживання алкоголю на самоті — визначальна риса п’яниць.
Для давніх греків випивка наодинці суперечила всім правилам мистецтва. Вільні чоловіки збиралися після заходу сонця в домі того хазяїна, для якого настала черга частувати інших. Спершу їли, і тільки після їжі починалася власне пиятика, симпозіум. Коли гості сідали до столу, починали з того, що жертвували чарку вина Діонісові. Потому обирали церемоніймейстером симпозіарха, володаря випивки, тобто того, хто визначатиме, скільки вина буде випито і які тости буде виголошено. Він також відповідав за вибір співвідношення при змішуванні вина з морською водою.
36
Поширений у Стародавній Греції музичний інструмент типу сопілки за звучанням близький до гобоя. Інструмент мав гострий та різкий звук і часто використовувався в оргіастичній музиці культу Діоніса. Зазвичай виконавець грав одночасно на двох авлосах (чи подвійному авлосі). — Прим. пер.
37
Переклад Бориса Тена. — Прим. пер.
38
У Фінляндії є спільнота фінських шведів — шведськомовних фінів, які мають особливий статус і становлять приблизно 5 відсотків населення. — Прим. пер.