Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв
- Автор: Турунен Ари
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-98-4
- Переводчик: Ірина Малевич
- Жанр: Другие документальные фильмы
Электронная книга - «Дух сп’яніння. Алкоголь: Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв». Краткое содержание книги:
Книжка — не заклик до тверезості або пияцтва, а лише своєрідна спроба нагадати, що, незважаючи на небезпеки, алкоголь посідає важливе місце в соціальному житті європейської людини. Спиртні напої — мастило для європейських звичаїв. Алкоголь надихає літературу та мистецтво. Адже недаремно в багатьох релігіях та міфах він уважався божественним першоелементом.
Для широкого кола читачів.
Стосунки між господарем і гостем повні тонких нюансів і навіть стресу. Згідно з неписаними правилами гостинності, гості не можуть піти зі свята надто рано чи надто пізно. Це розмите правило, безумовно, завжди може бути потрактоване хибно.
На стародавньому Близькому Сході господарі дому наполягали на тому, аби їхні гості лишалися на кілька днів. У біблійній Книзі Суддів тесть переконує зятя-левіта залишитися спочатку на три дні, потім на чотири, а тоді й на п’ять. Урешті аж на п’ятий день левіт осідлав осла і вирушив назад зі своєю дружиною.
У Західній Європі та Сполучених Штатах заведено затримуватися в гостях не довше 2,5 години. Якщо гості цей термін перевищують, зазвичай їх більше не запрошують. Якщо йдуть надто швидко, то вважають, що свято не вдалося. Тому ніколи не можна дивитися на годинник. У різних країнах господарі вдаються до різних способів, аби делікатно натякнути гостям, що їм уже час іти. Якщо хазяїн-німець перестає наповнювати бокали, а хазяйка припрошує випити, то потрібно випити, але після цього не слід лишатись обговорювати Ґете довше, ніж півгодини. Якщо француз пропонує соку, натяк аж надто очевидний277.
Правила гостинності залежать від культури і тому чітко не визначені. Гість повинен знайти у джунглях натяків правильне потрактування. Господаря і господиню в жодному разі не можна образити, адже гостинність у первісному своєму значенні — це прагнення миру.
Алкоголь і їжа — ознаки союзу і дружби. Вони символізують щось, чим діляться і, отже, установлюють зв’язок між тими, хто зібрався за обіднім столом. Латинське слово «компаньйон» буквально означає «той, з ким ділимо хліб»278. Отже, компаньйона можна зустріти найперше за обіднім столом! Тому святковий стіл завжди був важливим місцем для ритуалів, за допомогою яких прагнули продемонструвати дружнє ставлення.
На грецьких бенкетах спершу приділяли увагу їжі, а після їжі переходили до дискусій. За часів Гомера було вкрай неввічливо припускати, що гість вестиме довгу бесіду з господарями, перш ніж кожен з’їсть свою порцію. Перед тим як подати вечерю, у гостя навіть не питали імені279, однак коли вже починали бесідувати, було дуже важливо говорити вправно. Вимога добре говорити під час бенкетів вочевидь сприяла розвиткові філософських дискусій.
Дружнє ставлення до гостей означало в гомерівській Греції чимало. Оскільки гість був розвагою в домі, дружба між ним і хазяїном стосувалася не лише їх самих, а й їхніх нащадків. Це означало, що, наприклад, на полі бою, керуючись поняттям дружби, що виникла із застільних посиденьок, воїни могли відмовитися битися один з одним280.
Магічний захист спільного вживання їжі визнають у всьому світі. Коли під час весільних церемоній діляться їжею і напоями з родичами і друзями нареченої і нареченого, мають на меті поєднати обидві сторони і їхніх нащадків у один рід. У багатьох культурах двоє людей не можуть говорити приязно між собою, якщо вони не їли разом: спільне споживання їжі заміняє знайомство. На це вказує також відома гостинність бедуїнів: вони зобов’язані вбити останнього верблюда, аби тільки нагодувати гостя281.
У багатьох культурах гостинність стосується також чужинців. В англійській мові на позначення господаря вживають слово «host», а гостя — «guest», причому обидва слова походять від індоєвропейського «ghostis», що означає чужинець. Цікаво, що давнє праслово вказує на ролі гостя і господаря. Існування господаря і гостя один без одного неможливе282.
Господар і гість підкоряються законам гостинності, згідно з якими подання та прийняття їжі вмотивоване страхом. Ворожість може бути прихована. Прийняття гостя або запрошення в чужий дім — це ознака того, що дві групи людей ритуально поєднуються в одну на певний період часу. Обидві сторони погоджуються зі встановленими зобов’язаннями миру і порядку, віддаючи пріоритет інтересам спільноти283.