Твори в 4-х томах. Том 2

— У Ред-Лоджі найкраще вино, — сказав здоровань. — Куди краще, ніж у Біг-Тімбері.

— Та звісно, — докинув найменший. — І коштує дорожче.

— У Ред-Лоджі є на всякі гроші,— сказав здоровань.

— Скільки ламп у цьому приймачі? — спитав непитущий.

— Сім.

— Ого! — мовив той. — А скільки коштує?

— Не знаю, — сказав містер Фрейзер. — Я взяв його Напрокат. А ви, панове, друзі Каетано?

— Ні,— відказав здоровань. — Ми друзі того чоловіка, що поранив його. л

— Нас прислали сюди з поліції,— докинув найменший.

— Ми тримаємо невелику пивничку, — сказав здоровань. — Ось він і я, — кивнув на непитущого. — І в цього теж пивничка. — Він показав на смуглявого коротуна. — Нам у поліції сказали прийти, то ми й прийшли.

— Я дуже радий.

— Ми теж, — сказав здоровань.

— Може, ще по одній?

— А чом би й ні? — відказав здоровань.

— З вашого дозволу, — мовив найменший.

— Я — ні,— сказав худий. — Мені в голову шибає.

— Дуже добре вино, — сказав найменший.

— Чого б вам не покуштувати? — спитав містер Фрейзер худого. — Нехай би трохи й шибнуло.

— Потім голова болітиме, — відказав той.

— А ви не могли б сказати друзям Каетано, щоб вони його провідали? — спитав Фрейзер.

— Він не має друзів.

— Кожна людина має друзів.

— А він не має.

— Хто ж він такий?

— Картяр.

— Добрий?

— Та дай боже.

— У мене, — сказав найменший, — він виграв сто вісімдесят доларів. Тепер таких грошей ніде в світі нема.

— А в мене, — докинув худий, — виграв двісті одинадцять доларів. Завважте, це вам неабищо.

— Я ніколи з ним не грав, — сказав здоровань.

— То він, мабуть, дуже багатий, — зауважив містер Фрейзер.

— Він бідніший за нас, — сказав малий мексіканець. — Тільки й має, що сорочку на плечах.

— Певно, й сорочка тепер нічого не варта, — сказав містер Фрейзер. — Адже попробивана кулями.

— Та звісно.

— А той, що поранив його, він теж картяр?

— Ні, той працює на буряках. Йому довелося виїхати з міста.

— Завважте србі,— сказав малий, — він був найкращий гітарист в усьому місті. Неперевершений.

— Який жаль!

— Ще б пак, — сказав здоровань. — Як він грав на гітарі!

— То більше й нема гітаристів?

— Жодного.

— Акордеоніст є один, той непогано грає,— докинув худий.

— Та ще кілька чоловік грають на інших інструментах, — сказав здоровань. — А ви любите музику?

— Хто ж її не любить?

— А що, як ми колись приведемо сюди музикантів? Ви гадаєте, сестра дозволить? Вона, здається, добра.

— Я певен, що дозволить, коли й Каетано зможе послухати.

— Вона що — трохи схибнута? — спитав худий.

— Хто?

— Ота сестра. 4,