Первісна. Дорога на Тір Мінеган

Як і годилося, на весільному бенкеті король поступився чільним місцем молодятам, ще й пропустив поперед себе брата з невісткою, а сам сів уже після них, поруч із дочкою. Місце по інший бік від Ейрін займала Шайна; власне, там збиралася сидіти Фіннела, але принц Лаврас запросив її до себе, і вона не знайшла жодних вагомих підстав, щоб йому відмовити. За кілька днів перебування в Кардуґалі Лаврас аб Ґвилім добряче набрид кузині своїми завзятими упаданнями. Востаннє вони бачилися ще дітьми, згодом він, звичайно, чув, що Фіннела стала вродливою дівчиною, і коли мова зайшла про їхнє можливе одруження, був аж ніяк не проти цього — політичні шлюби між членами Літримського і Леннірського королівських домів, що виросли з одного коріння, давно стали традиційними. А коли Лаврас зустрівся з Фіннелою й переконався, що вона справді писана красуня, то до нестями закохався в неї. На жаль для юного принца, його почуття залишилися без взаємності — і Фіннела, і її батьки мали на оці перспективніший шлюбний союз із Ферманахом.

Старша сестра Айліш вер Нів також була присутня на бенкеті, проте сиділа в іншому кінці королівського столу, тому не муляла Шайні очі. Ейрін дуже кортіло дізнатися, яка ж чорна кішка між ними пробігла і до чого тут Бренан. Вона й раніше чула його ім’я в розмовах Етне та Мораґ, але зрозуміла лише те, що цей хлопець (чи, може, малий хлопчик) був якось пов’язаний із Шайною і зараз мешкав у маєтку її найближчої подруги, відьмачки Ґвенет вер Меган. Ейрін мала підозру, що він є меншим Шайниним братом, та це аж ніяк не пояснювало, чому Шайна така сердита на Айліш…

Коли на землю опустилася ніч, молодят зі співами та музикою провели до шлюбних покоїв. Після цього всі знатні жінки полишили весільний бенкет, щоб за давньою традицією, яка збереглася ще з часів Ферманахської Імперії, надати можливість чоловікам безперешкодно пиячити, загравати зі служницями і розважатися виступами напівоголених танцівниць. Ейрін завжди вважала цей звичай варварським, ганебним і принизливим, але сьогодні була навіть рада йому, бо почувалася надзвичайно втомленою — і не так фізично, як морально.

Оскільки для молодят відвели північну частину дівочих покоїв, Ейрін з Фіннелою було досить лише перетнути коридор, щоб опинитись у своєму помешканні. Проте й на цьому короткому відрізку шляху кузина примудрилася загубитись — а вірніше, її викрав п’яненький Лаврас і потяг на верхівку Королівської Вежі милуватися зорями. Мабуть, розраховував бодай разочок, але по-справжньому, поцілуватися з нею, однак Ейрін сумнівалася, що Фіннела, яка на бенкеті майже нічого не пила, погодиться на щось більше, ніж просто дружнє цмокання в щічку.