Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Политические детективы » Ключ від чужого замка
Ключ від чужого замка - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Ключ від чужого замка

Электронная книга - «Ключ від чужого замка». Краткое содержание книги:

Навряд чи хтось із читачів «Вашінгтон пост» звернув увагу на невеличку інформацію в розділі хроніки. І, природно, ніхто не став зв'язувати її в листом, що надійшов на адресу одного з відділів радіостанції «Свобода». Ніхто, крім Томаса Бейлі Стоддарда, професора Гарвардського університету та давнього агента ЦРУ…
В гостросюжетному детективі на широкому політичному тлі розкривається одна із граней «психологічної війни», яку ведуть західні спецслужби проти нашої країни.
1 ... 44 45 46 47 48 49 50 51 52 ... 71
Перейти на страницу:

Нарешті Мітчел не витримав:

— Давайте підведемо риску, Петре Григоровичу: чого ви хочете?

— У нас культ… Наші обряди… Нам не дають вповні їх виконувати…

— Ні, так ми ні до чого не домовимося. Давайте говорити предметно: ви написали листа на «Свободу» і просили привезти вам літературу. Тепер ви її одержали. Але ви наполягали на зустрічі зі мною, вас не задовольнила мадемуазель Жаннетт, ви правильно зрозуміли, що вона не має повноважень вирішувати якісь проблеми, вона кур'єр — привезла літературу і поїхала. Що ви хочете, Петре Григоровичу, питаю я вас?

— Нам потрібна підтримка, люди зневіряються…

— «Свобода» — не благодійна організація, Петре Григоровичу, і ви це знаєте. Ви це знали ще тоді, коли писали туди листа і не хотіли переправляти його поштою…

«Цей знає все», — майнуло у Янюка.

— Але у «Свободи» є зв'язки з людьми, у яких знайдуться гроші і для нас…

— Отже, вам потрібні гроші?

— І не тільки.

— Що ще?

Янюк не знав, як підступитися до головного, до того омріяного, що зараз, як повітря, було йому потрібне, до того, заради чого ним, власне, і затівалася вся ця гра. Але сказати це одразу він боявся, а тому вирішив ще потягти час.

— Нам потрібен друкарський верстат.

— І все?

— Все.

— Навіщо?

— У нас не вистачає літератури, ми могли б розмножувати ту, яка потрапляє нам із Заходу, аби давати читати віруючим братам і сестрам…

— А я грішним ділом подумав, Петре Григоровичу, чи не вирішили ви відкрити щоденну газету «Голос трійці», адже п'ятидесятниця, якщо не помиляюся, це трійця, а ви, наскільки мені відомо, п'ятидесятник.

— Не жартуйте так.

— І ви зі мною не жартуйте так, Петре Григоровичу. Ви сказали друкарський верстат, а насправді вам потрібна розмножувальна машинка типу «ксерокс». Ви і ваші «брати» не здатні підняти таку велику брилу, як налагодження видавничої справи. Адже для цього потрібні досвідчені люди, журналісти, приміщення, папір, фарба, спеціалісти. П’ятидесятництво нині розколоте на маленькі гурточки, окрім чвар, між вами немає нічого спільного. Повірте, я читаю наукову літературу з питань релігії й атеїзму, котра виходить у цій країні, і я вірю висновкам науковців.

Твердий клубок підкотився Янюкові до горла, заважаючи говорити. Все, що казав цей американець, було правдою, але такої правди Янюк чути не хотів. Ще вдома, плануючи сьогоднішню розмову, він мав представити нереєстрованих п'ятидесятників могутньою силою, що може своєю діяльністю зацікавити і «Свободу», і всіх, хто за нею стоїть… Мітчел же повернув усе по-іншому. Отже, треба було йти ва-банк.

— Я не можу тут жити, — вичавив Петро із себе, — тут наступили мені на горло, і якщо я сьогодні не випручаюся, то назавтра задихнуся.

— Ну от, це вже інша справа, Петре Григоровичу. Я ж так і думав, що у вас, окрім громадського, так би мовити, — сказавши це, Бурроу скривився, — є до нас і особистий інтерес. Ви хочете звідси виїхати, я правильно вас зрозумів?

Мітчел уважно подивився Янюкові у вічі. Той відвів погляд і лише головою хитнув: так. «Треба бути настирливим, — подумав Бурроу, — і звір сам ускочить у пастку».

— Важко, можливо, не тільки вам, Петре Григоровичу. Забороняють молитися, як ви писали, вашим братам і сестрам. Чому ви не хочете подбати й про них?

Можливо, вони теж не заперечували б, аби виїхати кудись в Америку, в Австралію чи на Лазуровий берег у Францію, до симпатичної мадемуазель Жаннетт?

— Не юродствуйте, містер Бурроу. Зараз йдеться про мене, а не про решту.

— А за які такі заслуги ми повинні організувати вам виїзд? Що ви за один, такий мученик, що ми повинні опікуватися вами?

— Я поїду не з порожніми руками…

— У вас є золото, діаманти, рахунок у швейцарському банку? — Мітчел відверто знущався з Янюка. — Не будьте наївним, Петре Григоровичу, на Заході ви не зможете розраховувати навіть на пенсію, котру тут заробили, сподіваюсь, чесною працею на комуністичне завтра. А починати спочатку вам важко — ші вже не першої молодості. У вас за плечима немає нічого, що мало б попит у вільному світі. Ви нуль, Петре Григоровичу, і цікавите нас лише як об'єкт можливого… — Мітчел мало не сказав «використання», — як об'єкт можливого співробітництва. Ми не закриваємо перед вами перспектив, однак досі ваші заслуги перед нами полягають лише в тому сльозливому листі, перевірка якого коштувала неабияких грошей. Ви живете в кредит, і якщо не доведете своєї здатності активно діяти, то ці кредити будуть закриті, і Ради зможуть зробити з вами все, що вони захочуть.

1 ... 44 45 46 47 48 49 50 51 52 ... 71
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)