Аналітична історія України
- Автор: Боргардт Олександр
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Жанр: История
Электронная книга - «Аналітична історія України». Краткое содержание книги:
Книга Олександра Боргарда відзначається культурною гостротою суджень і науковим підходом до аналізованих історичниї подій. Чітка логіка викладу і аналізу матеріалу – основа цієї ґрунтовної розвідки, яка у певному сенсі є безпрецедентним явищем у огромі сучасної історіографічної літератури. Небайдужість і глибокий патріотизм – це ті дві риси, які безпомильно маркують творчість дослідника і привертають увагу до його книг людей часом діаметрально протилежних політичних та естетичних поглядів. «Аналітична історія» має стати настільною книгою кожного свідомого і небайдужого інтелігента в сучасній Україні.
Зазначимо, що центр ваги цієї історико–публіцистичної праці лежить не стільки в тому аби відтворити минуле, а головне, щоб його проаналізувати. Щоби принаймі не наступати на ті ж самі граблі. Щодо цього, процитуємо радше самого автора:
«Нас тут цікавлять саме історичні події, як наслідок певних причин. Будуть цікавити рушійні сили подій, та те, що могло би бути якби змінилися певні причини. Тобто нас цікавитимуть не так самі історичні події як такі, а радше те, звідки вони виникають, та до чого та в який спосіб призводять. Оце ми й будемо вважати якоюсь мірою, не більше – аналітичною історією».
Відповідно стиль викладу обраний не стільки академічний, скільки публіцистичний, що має максимально поширити коло можливих читачів. Це, деякою мірою, не можна вважати новацією бо є продовженням досвіду П. Штепи, М. Мироненка, Є. Гуцала та багатьох інших.
Або, чи могли якогось окремого українця прийняти до лав СС? — Далебі… За німецьких законів таке щось було неможливе.
Так само неймовірне, як, скажімо, за “развітого соціалізма” побачити обраним на посаду першого секретаря обкому (а хоч і ґоркому) - такого собі жида; та ще й безпартійного… Бо, не забувайте, «поступіться прінціпамі» — аж ніяк не можна.
Але, що ж, може наці нарешті «поступілісь прінціпамі»? — та ні. Вже чим не чим, а своїми людожерськими принципами вони не поступалися ніколи й ніде, до останньої миті свого земного існування; всі знають.
Нагадаємо й ще одне, не менш очевидне, але таке, що вже пам’ятають не всі (а на цьому, на послабленні пам’яті з часом, — і паразитує пропаґандова брехня), на комірах одностроїв вояків “Галичини” — були не “блискавки” СС, а звичайний галичанський золотий лев.
Однак, попри все це — очевидне та незаперечне, можемо прочитати в досить авторитетному джерелі, до якого ми не одного разу зверталися, — й таке:
Остаточно, у квітні 1943 була уформована добровольча українська одиниця, відома як дивізія СС Галичина (німецькою: Ваффен СС Дівізіон Галіціїн). “Дивізія”, як вона зветься українською, була одною з багатьох не німецьких одиниць всередині військового об’єднання (Ваффен) нацистської елітної парамілітарної орґанізації.