![Син сонця [uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/7/2/9/sin-soncya-uk-download.jpg)
Син сонця [uk]
- Автор: Горностаєва Мирослава
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Жанр: Историческая проза
Электронная книга - «Син сонця [uk]». Краткое содержание книги:
Карна, спочатку ошелешений цим потоком слів, врешті зареготав від серця.
— Мамо! — сказав, — о, мамо! Ви чудові! Ви, певне, нене, все життя говорили мені неправду, та ще й підмовили на це весь наш куток! Напевне, я таки ваш кровний син, бо, присягаюсь тризубом Шіви, я не міг народитись від іншої жінки!
— Ще б пак! — гордо сказала Радга, — адже я тебе виховала, а отже, все одно що народила! Аби тобою займався отой кислій Адгіратга, від якого тільки й чути, що вище голови не стрибнеш, хіба став би ти князем і воїном? Навряд чи! А твоя матуся, синку, вірила у твоє щастя, і та віра мене не зрадила! Послухай же неньки, дитя моє, повертайся зараз до Ангу! Чує моє серце, що вся ця історія добром не закінчиться, і твій Дурьйодгана втягне тебе у ще якусь брудну справу. Хай вправляється без тебе, ти і так забагато віддаєш йому часу.
Зранку Карна виїхав з Гастінапуру і не був уже присутнім при тому, як Юдгіштгіра у шаленій надії відомстити, вдруге прийняв виклик Шакуні, програвся знову, і Пандави вирушили у вигнання. На довгих тринадцять літ…
КІНЕЦЬ ЧЕТВЕРТОЇ ЧАСТИНИ.
ЧАСТИНА 5
Панцир Сур’ї
… вславився він тим, що був щедрий та відважний і ніколи не відмовляв прохачеві. Навіть, якщо звертався до нього з проханням лютий ворог — і той отримував дар, про який мріяв. Через оцю щедрість свою і загинув асур Намучі, бо подарував підступному Індрі запоруку свого безсмертя.
Сомадева.
Минуло багато літ з того часу, коли відбулася вікопомна гра. Брати Пандави, разом з Драупаді, перебували десь на Півночі, в лісі Кам'яка, їхніх дітей та Субгадру забрав до себе Крішна Васудева, а літню вже Кунтідеві поселив у себе Відура.
Дурьйодгана ж нині почувався повновладним волостелином. Завдяки Карні, який стояв на чолі його війська, первісток Дгрітараштри правив нині трохи не половиною всієї Бгаратаварші.
Карна, анітрохи не змінившись зовні, душею став зрілим мужем, з вигляду спокійним та розважливим. Запальність та шалена гордість жевріли нині в його серці як вуглини під попелом. Ставши воєводою, він уже не кидався до битви на зломиголову, а вираховував, і то з великою точністю, кожен крок свого війська. Наче в шахах — єдиній грі, яку визнавав.
До бою Карна ходив на чолі ратгінів, коли доводилося кидати всі сили на прорив оборони. Колісничні воїни сперечалися трохи не до бійок за честь прикривати у битві свого атіратгу. Хоча місця " охоронців коліс " при Карні були найнебезпечніші, убитих тут таки заміняли інші. А сам Вайкартана завжди повертався з бою в залитих кров'ю латах, але — без жодної подряпини.
Іноді, дивлячись на мертвих юнаків з прикриття, яких сути вивозили з битви, Карна шкодував своєї невразливости. " Панцир Сур'ї " ставив його у нерівні умови і наче знижував вартість його звитяг. Звісно, невидимий захист не дарував безсмертя, і воїн міг загинути, скажімо втративши голову, або понівечитись і стати калікою До того ж, він не знав, що станеться, якщо стріла проб'є йому серце, і чи врятує панцир від такої рани… Але Карні було боляче чути плітки про те, що усіма перемогами своїми він зобов'язаний тільки невразливости.
Якось, опісля чергового походу, Карна відпочивав у Чампі, насолоджуючись спокоєм.
В колишньому палаці намісника, який Карна звелів перебудувати за своїми вподобаннями, було тихо і прохолодно. Сини Вайкартани спали по обіді, встигнувши за ранок зо десять разів побитись та помиритись. З тераси Карна добре бачив своїх хлопчиків, що, зморені втомою, розкинулись просто на пишній траві, відштовхнувши подушки. Від басейну, схованого за огорожею, долинали плюскіт води та жіночий сміх.
Ось з'явились і дві його дружини: Сіта в блакитному, а Аматасені — в жовтому сарі. Карна помахав їм рукою, і жінки, сміючись, підбігли до тераси.