ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Та це ще не край. Великі роздрібники, які працюють у реальній площині, урізають витрати, відмовляючись від досвідчених працівників, нижчих цін і більшого асортименту, аби задовольняти клієнтів (порівняймо господарську крамницю старого зразка з такими мережами, як Home Depot чи Lowe’s), а от онлайн-торговці не йдуть на такі жертви. Замість відмовлятися від досвідчених працівників, вони заміняють їх програмним забезпеченням або користуються їхніми послугами в доповненій реальності.
Попри те, що Amazon продає в рази більше товарів, ніж звичайні магазини, користувачі не потребують консультантів, щоб знайти необхідний товар. Пошукова система допомагає швидко та зручно. Не треба питати консультанта, який товар найкращий. Amazon розробила програму, де покупці оцінюють товари й пишуть відгуки. Програма вводить дані в пошукову систему, тож у відповідь на пошуковий запит найкращі товари вигулькують першими. Не треба звертатися до касира, щоб підрахувати суму замовлення, адже програма дозволяє покупцеві робити це самостійно.
Автоматизація послуг від Amazon не обмежується рóботами на складах (утім компанія Amazon Robotics є світовим лідером у цій галузі). Кожна функція Amazon заснована на програмному забезпеченні, що організовує працівників, постачальників та клієнтів у цілісну систему. Кожна корпорація — такий собі гібрид людини й машини, який створили і яким керують люди, щоб працювати в доповненій реальності. Та навіть найуспішніша традиційна компанія «їздить» на «двигуні внутрішнього згоряння»; a цифрова компанія — це автівка Tesla з найпотужнішими електродвигунами в кожному колесі.
Про те, що онлайн-модель дає кращу продуктивність праці, свідчить порівняння доходу на одного працівника Amazon і Walmart. Остання є наразі найефективнішою роздрібною мережею офлайн, де 2,2 мільйона співробітників забезпечують продажі на 483 мільярди доларів, тобто на кожного співробітника припадає близько 219 тисяч доларів доходу. В Amazon працює 341 тисяча осіб, які забезпечують продажі на 136 мільярдів доларів, тобто на кожного співробітника припадає десь 399 тисяч доларів. Якби Amazon не вкладала гроші в розширення й науково-дослідні роботи, цей показник був би набагато вищим.
Компанії нового покоління, на зразок Uber та Lyft, можна назвати мережевими платформами, які надають послуги в реальному світі. Ці платформи змінюють принципи роботи малих підприємств відповідно до реалій ХХІ століття. Так само колись електронна торгівля трансформувала роздрібний ринок. Технології реструктуризували служби таксі і прокату лімузинів: від мережі малих компаній до мережі приватних осіб, де замість посередників — програми, які дають додаткові ресурси і дозволяють мати більше водіїв на дорогах.
Необхідність координувати роботу таксистів зумовлювала місцевий характер таксомоторних служб. За даними американської асоціації служб таксі, лімузинів і соціальних перевезень (TLPA), таксомоторна індустрія США налічує приблизно 6300 компаній та 171 тисячу автомобілів й інших транспортних засобів101. Понад 80 відсотків учасників індустрії — малі компанії, які обходяться автопарком від одного до п’ятдесяти автівок. Лише шість відсотків таких компаній мають більше ста машин. Тільки в найбільших компаніях кілька водіїв працюють позмінно за кермом однієї автівки. До того ж 88 відсотків водіїв таксі й лімузинів є вільнонайманими працівниками.
Коли клієнт бачить машину таксі зі знайомим логотипом, він упізнає бренд диспетчерської компанії, а не власника медальйона, хоч насправді автівка може бути єдиною в автопарку малого бізнесу. Залежно від міста, бренд на умовах субліцензії можуть передавати десяткам, ба навіть сотням менших компаній. Така індустрія малих підприємств забезпечує роботою не лише водіїв, а й менеджерів, диспетчерів, ремонтників і бухгалтерів. За оцінками TLPA, в індустрії задіяно 350 тисяч працівників, тобто одна автівка дає приблизно два робочих місця. З огляду на те, що досить мало автомобілів працюють у дві зміни (так трапляється у великих, густонаселених містах, де компаніям вигідно мати власні автомобілі і наймати таксистів на повний день), майже половина працівників індустрії виконують «ролі другого плану». Замість таких працівників тепер — ефективні платформи. Без технічного обслуговування автомобілів поки не обійтися, тому робочі місця ще лишаються.
Uber та Lyft послуговуються алгоритмами і додатками на смартфонах, координуючи зв’язки між водіями і пасажирами, тому здається, ніби ці компанії роблять щось нове. Насправді Uber та Lyft, так само як традиційні таксомоторні служби, діють як диспетчери і власники брендів, проте набагато ефективніше. Як і традиційні служби, вони надають транспортні послуги через підрядників — хоча підрядниками є приватні особи, а не маленькі компанії, і підрядникам віддають відсоток доходу, а не стягують із них щоденну комісію за оренду автомобіля з брендом.