ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє
- Автор: О’Райлі Тім
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Наш формат
- ISBN: 978-617-7682-06-5
- Переводчик: Юлия Кузьменко
- Жанр: Прочая компьютерная литература
Электронная книга - «ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє». Краткое содержание книги:
Google поставила себе під удар, уживши слово «Google» у назві інтелектуального агента. Кодова фраза «Так, Google...» постійно нагадує користувачеві, хто саме підслуховує. А от користувач сервісу Echo каже «Alexa...», не замислюючись, що Amazon довідується про кожнісіньку розмову в оселі.
Цікаво, що взагалі-то Google була першою. Телефон компанії Moto X завжди слухав команди користувача. Я був у захваті від девайсу і здивувався, коли телефон не набув популярності. Google не розвивала технологію в наступних моделях й у системі Google Home, поки ринок не захопив сервіс Amazon Echo.
У Джеффа Безоса напрочуд добре виходить мислити про немислиме. От 1998-го він збагнув, що час виходити за звичні рамки, розвіювати страхи споживачів, пов’язані зі збереженими даними кредитних карток, і забезпечувати клієнтський досвід нового рівня. Так само згодом він не проґавив слушної миті, щоб запровадити домашні пристрої «з вухами».
Усім підприємцям варто брати з Безоса приклад. Запитуйте себе: що нині немислимо?
Якщо, подібно до Тоні Фаделла, ви не готові перетнути межу немислимого, бо вважаєте, що для цього бракує умов на ринку, принаймні підготуєтеся.
Чекайте елементів пазлу, яких бракує. Нехай і не ви наважитеся вийти за звичні рамки, та коли хтось це зробить, для послідовників-ентузіастів відкриються великі можливості. Будьте напоготові!
Успішним підприємцям не обійтися без уміння дивитися на теперішнє свіжим оком. Творчий підхід виробляється тоді, коли людина бачить змінені шляхи й прямує ними, тоді як решта тупцює на місці зі старими мапами в руках.
Більшість «фішок», які зумовлюють магічний клієнтський досвід в Uber, пропонувалися «задарма» завдяки тенденціям, що я назвав Web 2.0. Інтернет став платформою розвитку програмного забезпечення, що дозволила виходити за межі пристроїв, і провайдери почали надавати ключові підсистеми даних.
Функцією відстеження місця перебування оснащений кожний смартфон. Додатки з легкістю визначають, де зараз користувач. Uber не довелося розробляти нових технологій. Засновники лише скористалися можливостями цієї функції. Додатки на зразок Google Maps і Waze давно регулювали навігацію на смартфонах, зокрема відстежували в реальному часі рух транспорту й добирали оптимальний шлях; мережі Foursquare відстеження потрібне було, щоб користувачі чекінилися в ресторанах і барах, домовлялися про зустрічі з друзями. Uber вивів «чекін» на новий рівень — і то вже напевно. Тоді як Foursquare схиляла користувачів до нових звичок, Uber використала функції широкого вжитку і перевела в турборежим додаток, що ніби тільки й чекав, коли хтось запустить його у ХХІ століття.
Комунікація стала стандартним елементом інструментарію девелопера. Платформа Twilio, створена 2008 року, забезпечувала комунікації, що викликаються програмами у хмарі. Такі комунікації дозволяють пасажирам зв’язуватися з водіями за допомогою текстових повідомлень або телефонних дзвінків. Пасажири й водії узгоджують місце перебування або домовляються про виклик в останню хвилину, зберігаючи в таємниці прямі номери й уникаючи таким чином небажаних дзвінків в інший час. Це важливий інструмент, який захищає приватність кожного з учасників мережі. До 2010 року, коли з’явилася послуга Uber, така функція була вже досить поширеною.
Платежі теж виявилися цінним ресурсом. Сервіси Braintree, Amazon Payments і Stripe подбали, щоб кожний девелопер міг зберігати дані клієнтських кредитних карток і знімати гроші. А от інновація Uber полягала в спрощенні процедури. Непомітно для себе оплачуєш послугу, викликаєш машину в один клік... Людина, яка вперше користується послугами Uber, переживає ХЗ-мить.
Для прогресу у сфері технологій вкрай важливо усвідомлювати: зусиллями ентузіастів колись складні процеси стають безкоштовними й елементарними.
За словами Робін Чейз, авторки книжки Peers Inc, заснована нею 1999 року Zipcar, а також Uber, Lyft та Airbnb є платформами, що дозволяють ділитися «надлишковою потужністю» (термін Чейз). Такі служби об’єднують звичайних людей (peers, тобто партнерів одного рангу, звідси й назва — пірингова модель) і платформу (Inc — чи то пак організацію), які потребують одне одного для спільної справи.