Поцілунок Елли Фіцджеральд

Минулої ночі — чудова літня ніч не надто тепла місяць не зовсім повний — після кількох днів дощу. Ходив до Тихого Плеса уздовж колії вертався гончаревим пасовиськом і шляхом на Сатбері. Спочатку побоювався що буде надто багато білого світла — наче бліді залишки денного світла — а не жовтого похмурого сновійного світла — що буде наче полум’я свічки вдень але вже коли вийшов з містечка і заглибився в ніч, стало краще. Чую дрімлюг і бачу кілька світляків на лузі Судячи з тіней що вгадуються у нерівностях глинистого берега в Яру, варто оглядати усе при місячному світлі — та й при денному — щоб мати повне враження про них — Цей берег виглядав набагато пласкішим вдень у яснім світлі, але тепер глибокі тіні виявили нерівності. Виступи підкреслюються темними тінями.

Піднявшись від Яру на давній Голубиний тік опинився у теплішому повітряному потоці, де світліше. Тут промовляв день, сонячна пообідня пора, коли щось відбувається — чим дихають люди. І ще нагадувало сонячні береги — піт стікає чолом — бджола бринить між квітів — гул комах Подих тепла що осів на пагорбах піднявшись від задушливих долин полудня

Чую нічні яструби скрипуче попискують високо в небі зараз о дев’ятій — і часом давно не чутий у таку пізню пору їхній гул. Але він глухіший ніж за дня — звук не такий летючий щоб зринути до небес але глухо вертає до землі — ударяючись у низьку небесну стелю — такий звук безладніший і розсіяніший за дня. Дрімлюга підказує як задалеко ліси від міста — Її крик вкрай зрідка сягає вулиць, і тоді це вважається злою прикметою — лише на околицях її можна деколи почути — Часом вона залітає на їхні подвір’я — Але увійдеш до лісу о такій теплій порі — чути переважно її — саме озиваються 5 чи 6 разом — А це вже прикмета не гірша аніж може бути ніч і місячне сяйво. Це якраз птаха не просто лісу, а нічного лісу. Нові істоти заволоділи нашим повітрям — обтікають світ затулюючи кожну його щілину звуком — Заночувати б і уві сні почути дрімлюгу.