Поцілунок Елли Фіцджеральд

Я втрачаю друзів як і через моє упередження і недооцінку їх (зневагу, спрощення) так і через їхню недооцінку самих себе — аж ось нарешті я готовий віддати їм належне, та мені доводиться мати справу лише зі спогадами про них — їхні ідеали усе ще живуть в мені — а вже не в них самих —

Ми себе не беремо до уваги як оте дитя сказало про потік де воно мило лице чи ноги V Confucius

Важливо знати коли до тебе промовляє небо а не звичайний подорожній.

Щойно зліз у погреб за дровами — і якраз минаю мурований простінок зі своїми дровами в руках і свічкою — коли вчулось мені наче простеньке зауваження — але коли ніби випадково — уважно прислухався — збагнув що то був голос Бога, що зійшов услід за мною в погреб, щоб звістити мене.

Як багато вісток могли б не втратити через неуважність?

Краще вестиму щоденник де зберігалися б усі ті думки і враження які я напевно забув би колись Котрі були б одночасно найвіддаленіші — і якнайближчі мені.

Часом корисно захворіти, не знаю чому але мені подобаються деякі рядки латиною більше аніж рідні англійські вірші — а причина проста — вишукано стисла мова — особливість мабуть успадкована від народу.

Коли вже не можемо блукати в полях природи, тоді блукаємо в полях думки і літератури. Старі стають читачами — наші голови ще зберігають силу тоді як наші ноги охляли.

Англійська література від часів мінестрелів до поетів Озерної школи і Чосера і Спенсера і Шекспіра і Мільтона в їх числі дихає не достатньо свіжим я сказав би навіть диким повітрям. Це наскрізь приручена і цивілізована література, тінь Греції і Риму. Її первозданністю є гай, аборигеном Робін Гуд. В її поетів багато щирої любові до природи але