Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності
- Автор: Эндшё Даг Эйстейн
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-67-0
- Переводчик: Ольга Белая
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності». Краткое содержание книги:
Книжка, що становить захоплююче дослідження звичаїв, ритуалів і правил, стане у пригоді всім, хто цікавиться питаннями культури, релігії, а також статі та сексуальності.
ISBN 978-617-7192-67-0 (Видавництво Анетти Антоненко)
ISBN 978-966-521-693-3 (Ніка-Центр)
© Universitetsforlaget 2009
© Переклад. О.Біла, 2017
© Видавництво Анетти Антоненко, 2017
© Ніка-Центр, 2017
Перелюб, як і будь-який інший узгоджений між дорослими людьми секс, перебуває під захистом законодавства в галузі права людини на особисте життя295. Проте він є одною з небагатьох форм узгодженого сексу, що не знайшла прихильників у рамках або за межами релігії. Хоча сексуальна невірність не що інше, як один із багатьох різновидів узгодженого сексу, вона насправді торкається сторонніх людей, не залучених до сексуального акту напряму. Перелюб завжди стосується другого шлюбного партнера, який дав обітницю вірності. Навіть якщо держава не має права карати тих, хто зраджував, проте вчинок може мати юридичні наслідки. Оскільки перелюб зазвичай означає порушення клятви, це часто дає потерпілій стороні певні права, коли справа доходить до розлучення.
Широке релігійне засудження невірності також відображено більш загальним неприйняттям зради в багатьох суспільствах. Тільки найсуворіші покарання потрапляють на перші шпальти ЗМІ. І чоловіків, і жінок досі засуджують на смерть за неналежну гетеросексуальну поведінку не тільки в Ірані, а й у таких країнах, як Об’єднані Арабські Емірати, Нігерія, Пакистан, Саудівська Аравія та Судан. Доля окремих осіб, особливо жінок, які або чекали на страту, або вже були страчені, викликала інтерес і занепокоєння західних політиків і правозахисників. Прикметно, що їхня зацікавленість мотивована не так забороною перелюбу, як тим фактом, що ця заборона втілена у смертному вироку. Не так багато людей виступало за скасування заборони на перелюб, хоча така заборона й суперечить праву людини на узгоджений секс.
Винятковим був різкий протест ЄС проти правлячої Ісламської партії в Туреччині, яка намагалася знову ввести заборону на подружню невірність у 2004 році. Попередній закон був скасований Конституційним Судом в 1996 році, але не через те, що він порушував загальне право людини на узгоджений секс, а тому, що цей закон карав жінок жорсткіше від чоловіків, що отож суперечило принципові гендерної рівності296.
Той факт, що часто тільки жінки стають об’єктами релігійної заборони на перелюб, одночасно й підсилює, й послаблює паралелі між релігійними принципами та повсякденною етикою, залежно від того, наскільки відрізняються стандарти гендерної рівності в кожному окремому суспільстві. Зростаюча увага до гендерної рівності означає, що релігійна практика карати за перелюб жінок більше від чоловіків, викликає для багатьох релігій проблему трактування. В Туреччині й Уганді те, що релігія або карає тільки жінок, або карає їх суворіше за чоловіків, спонукало до того, що ці закони були скасовані як такі, що суперечать принципові рівності чоловіків і жінок.
Дві ортодоксальні єврейки, мати трьох дітей Мішель і мати чотирьох дітей Дані, були залишені своїми чоловіками наприкінці 1990-х років. Чоловіки, однак, не мали бажання розлучатися, хоча й підтримували статеві стосунки з іншими жінками та навіть мали з ними спільних дітей. Згідно із законами ортодоксального іудаїзму, тільки чоловіки мали право подати заяву на розлучення, тому в Мішель і Дані не було іншого вибору, крім як залишатись у шлюбі.
В Ізраїлі і шлюб, і розлучення регулюються релігійною, а не світською владою. Усі євреї, незалежно від того, до якої гілки іудаїзму вони належать, автоматично перебувають під юрисдикцією ортодоксальних єврейських судів, оскільки це єдині суди в Ізраїлі, які визнаються європейським сімейним правом. Єдиний спосіб уникнути впливу релігійних властей — це побратися за кордоном. Випадок Мішель і Дані, описаний у документальному фільмі «Mekudeshet» («Засуджені до шлюбу») 2004 року, у жодному разі не унікальний. Багато єврейських жінок Ізраїлю перебувають у подібній ситуації. Навіть якщо чоловіки Мішель і Дані відкрито зізнались у своїх стосунках з іншими жінками, ортодоксальні релігійні суди не дали б жінкам розлучення, якщо на це не було б згоди самих чоловіків. Крім того, Мішель і Дані забороняється зустрічатись або вступати в шлюб з іншими чоловіками, тоді як чоловіки можуть робити те, що забажають, за винятком повторного шлюбу297.
Регулювання розлучення є важливою частиною регулювання сексу й не в останню чергу тому, що воно становить ефективний важіль, за допомогою якого релігії мають змогу обмежувати кількість сексуальних партнерів. Навіть сьогодні, коли перелюб, один із небагатьох узгоджених статевих актів, несхвалений більшістю вірян незалежно від релігійної належності, він є непривабливою альтернативою розлученню. Релігії, які домоглись успіху в обмеженні доступу до розлучення, своєю чергою, також обмежують можливості для одружених людей займатися сексом із кимсь іншим, крім їхніх партнерів.