Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

Єдиний спосіб, за якого японська буддійська жінка могла розлучитися за власної ініціативи, — це стати черницею338. Але, звичайно, це означало, що в неї не було жодної можливості вступити в повторний шлюб. Крім того, жінки, які уходили в монастир після розлучення, вважалися нижчими за статусом порівняно з іншими черницями339.

У своєму походженні буддизм є відгалуженням індуїзму, проте існує кілька паралелей у їхніх поглядах на розлучення. В індуїзмі розлучитися дуже складно, тому що шлюб загалом розглядається як вічний союз, який триває протягом кількох життів, а відтак і на небі. Це пояснює, чому жінки не повинні вступати в повторний шлюб, навіть якщо вони овдовіли. Чоловіки ж не стикаються з цією проблемою, оскільки вони зазвичай могли взяти кілька дружин.

Однак, як це часто буває в індуїзмі, існує багато винятків. Даліти та члени нижчих каст і різні індійські племінні народи мають більше можливостей для розлучення. Дивніше те, що в деяких районах Пенджабу й Махараштри розлучення практикувалось і серед вищих каст340. Правила розлучення значною мірою залежали від того, до якої касти належала людина. У багатьох кастах розлучення дозволялося тільки за згодою обох сторін341. В деяких — право на розлучення мав тільки чоловік, незалежно від бажань дружини342. А в інших кастах жінка могла подати на розлучення, якщо заплатить чоловікові всі весільні витрати343 або якщо чоловік був імпотентом, зник або став аскетом344.

Сучасні індійські закони щодо сім’ї, ухвалені в 1955 році, надають однакове право чоловікам і жінкам подавати на розлучення й анулювання шлюбу. Деякі представники вищої касти вважали, що цей закон є симптомом релігійного та культурного занепаду345. Шлюб може бути скасований, якщо чоловік виявився імпотентом або якщо жінка завагітніла від іншого. Підставами для розлучення були: невірність, жорстокість, проказа, венеричні захворювання, дезертирство, а також якщо чоловік став аскетом, увійшов до релігійного ордену, перестав бути індуїстом346. Кенія й Уганда підготували аналогічні закони для індуїстів відповідно в 1960-му і 1961 роках347. У 1976 році індійські індуїсти мали право розлучитися просто за бажанням однієї або обох сторін після року проживання окремо348.