Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності
- Автор: Эндшё Даг Эйстейн
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7192-67-0
- Переводчик: Ольга Белая
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності». Краткое содержание книги:
Книжка, що становить захоплююче дослідження звичаїв, ритуалів і правил, стане у пригоді всім, хто цікавиться питаннями культури, релігії, а також статі та сексуальності.
ISBN 978-617-7192-67-0 (Видавництво Анетти Антоненко)
ISBN 978-966-521-693-3 (Ніка-Центр)
© Universitetsforlaget 2009
© Переклад. О.Біла, 2017
© Видавництво Анетти Антоненко, 2017
© Ніка-Центр, 2017
Мухаммед зазначає, що звинувачених у перелюбі слід покарати ста ударами батогом, як і наказує Коран; але після цього вони мають однаково зазнати побиття камінням256. Незважаючи на те що закидання камінням є звичайним покаранням за перелюб, існують певні заходи, які слід виконати, перш ніж буде винесено вирок. Одного разу вагітна жінка прийшла до пророка та зізналась у перелюбі. Він наказав їй повернутися, коли вона народить дитину, так вона і зробила. Потім він наказав прийти ще раз, коли відлучить дитину від грудей, так вона і зробила. Тоді він наказав віддати дитину іншим людям. Коли вона повернулася втретє, невагітна й без дитини, пророк наказав закопати її до грудей і «звелів людям, і вони побили її камінням»257.
Утім, іще є надія, що люди, засуджені на смерть за подружню зраду, якщо вмирають, прославляючи Аллаха, потрапляють до раю. Так сказав пророк258.
Оскільки іслам суворо карає за позашлюбний секс, він також вимагає чітких доказів цього злочину. Перш ніж виконати присуд, треба подати або визнання винуватця, або свідчення чотирьох чоловіків259. Наступна притча оповідає, як чітко Мухаммед наполягав на цьому правилі. Чоловік запитав пророка, що він повинен робити, якщо виявив дружину в одному ліжку з іншим чоловіком: «Чи мушу я залишити його там, поки не приведу чотирьох свідків?» — «Так», — відповів пророк260.
Пророк застеріг людей від висунення звинувачення, заснованого на недостатніх доказах. Той, хто хибно звинуватив раба в перелюбі, буде покараний у день воскресіння261. Ті, хто висуває помилкові або необґрунтовані звинувачення, мають зазнати негайного покарання: «Ті, хто звинувачує цнотливих жінок і не може представити чотирьох свідків, отримають вісімдесят ударів батогом»262.
Завдяки суворій вимозі щодо надання доказів було зроблене оригінальне відкриття, яким багато мусульман свідомо скористалося. У ХІІІ столітті, наприклад, Ахмад Ібн Юсуф аль-Тіфаші з Тунісу написав книжку «Захоплення сердець, або Те, що ви ніколи не знайдете в жодній книзі»263 про те, як можна насолоджуватися різними формами забороненого сексу без перешкод. Серед багатьох практичних напучень із цього приводу книжка містить поради щодо того, як розпізнати згідну жінку на відстані або за її вуаллю264.
Хоч ісламська заборона перелюбу однакова для обох статей, про будь-яку гендерну рівність годі й казати. Оскільки закони дозволяють чоловікам мати до чотирьох дружин, а також статеві контакти з рабинями та наложницями265, поняття чоловічої невірності значно обмеженіше. Набагато легше довести жіночу зраду, тому що жінки можуть завагітніти. Це, своєю чергою, означає, що жінки частіше визнаються винними в сексуальних злочинах, аніж чоловіки. Чоловіки, однак, також не звільняються від суворих покарань, якщо їхня вина доведена. Це можна прочитати в хадисах, як приклад — болючий досвід іранця Джафара Кіяні у 2007 році, згадуваний вище.
Зґвалтування становить іще одну проблему в ісламі, оскільки воно, як і інший незаконний вид сексу, повинно бути визнано або доказано чотирма свідками для того, щоб осудити злочинця. Жертва зґвалтування, яка повідомила про напад, в остаточному підсумку може бути звинувачена в незаконному сексі, якщо зґвалтування відбулося поза шлюбом. Сам акт про злочин є визнанням із боку жертви, що вона або він мали дошлюбні чи позашлюбні статеві стосунки або залучені до чоловічого гомосексуального акту. Якщо жертва не може довести зґвалтування, то врешті-решт ризикує бути покараною. Дослідження Організації Об’єднаних Націй 2006 року, проведене в Афганістані, показало, що близько половини з засуджених жінок у 2006-му були звинувачені саме в до- або позашлюбному сексі. Насправді ці жінки були жертвами зґвалтування266. У Пакистані, поки закони про зґвалтування не були змінені у 2006 році, багатьом жертвам зґвалтування були пред’явлені звинувачення в аморальності або перелюбі. Ісламський шестисторонній альянс протестував проти змін у законі, тому що це означало, що зґвалтування більше не підпадало під закони шаріату267.
Було б, однак, надто легко дійти висновку, що сучасне бачення сексу ідентичне тому, що міститься в Корані й у ісламській традиції. Існують величезні відмінності в тому, якою мірою мусульмани вважають ці заходи покарання актуальними. Багато хто абсолютно не зважає на них і вірить, що Бог не надто стурбований тим, як люди практикують свою сексуальність. Інші дотримуються думки, що ніхто не може покарати людей за узгоджену сексуальну активність, водночас уважаючи, що всі позашлюбні статеві стосунки не сумісні з ісламом. Проте багато мусульман дійсно вважає, що позашлюбні статеві стосунки настільки фундаментально суперечать ісламським принципам, що не можна ігнорувати суворі міри покарання.