Крига. Частини І–ІІ

Від входу до ґалереї він був відрізаний, двері до наступного вагона за довгою платформою й амортизаційним зчепленням не мали навіть клямки, замкнені зсередини, — то вже був службовий вагон, одразу за ним тендер і локомотив — що ж убивці залишалося? Він видерся на вигнуту тут у формі виноградної лози балюстраду, вхопився за край даху й виліз на нього, перекинувши ноги, з першої ж спроби з мавпячою спритністю, попри те, що кров ллялася йому на шию і комір сорочки; раз, два, майнули підбиті підметки підошов на тлі блакитного неба — й Рубець зник.

Встромилося револьвера з довгою цівкою за пояс, під камізельку й піджак, і стрибнулося на балюстраду, слідом за Рубцем. Раптом, коли рука й голова опинилися поза тунелем, що пробивав у повітряній масі локомотив, у них ударив холодний вітер, залопотів легкий матеріал костюма, відчулося хутке шарпання дрібних ручок, м’які пальці розтріпували волосся і тягли за вуха — вітер, сила розгону, з яким ударяє у повітря масив експресу. Дерева й поля блимали розмазаними смугами, вже навіть не імпресіоністичні хмари кольорів, а самé враження образу й рухомого зображення, барвистий світ літньої ідилії. Тільки небо, до якого повернулося голову, сягаючи даху, тільки небо було спокійним, нерухомим, фотографічно виразним.

Він міг там стояти, ховаючись за краєм, щоб копнути в скроню першого ж йолопа, який ту голову вистромить, — не подумалося про це. Але не стояв, не ховався. Уповзлося на дах ящірчиним способом, із грудьми, притиснутими до брудної площини, й широко розкинутими руками. Рубець рухався навкарачки за кілька метрів далі, вітер загорнув йому піджак на голову, хлоп борсався з ним, аж мусив був зупинитися, щоб скинути його з пліч, — піджак полетів у тайгу, лопочучи над минаючими вагонами й зеленими кронами дерев, чорний прапор, клапоть воронового крила, пір’їна, крапка, зник. Рубець щось крикнув, годі було розібрати його слова в шумі повітря і ревінні швидкого потяга, в протяжному сапанні паровоза. Гукнувши, він озирнувся через плече, наче у відповідь на це скавуління отримав звідкись попередження. Побачилося тоді, що Рубець відірвав шматок матеріалу сорочки й обв’язав тканиною собі усю шию; але металеве перо, мабуть, уп’ялося глибоко, цей провізоричний бандаж уже просяк кров’ю, червона пляма розливалася на спині в Рубця.