Помилка Олексія Алексєєва
- Автор: Полещук Александр Лазаревич
- Год: 1965
- Язык: украинский
- Год: "Веселка"
- Переводчик: Володимир Крекотень
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Помилка Олексія Алексєєва». Краткое содержание книги:
Про грандіозний експеримент радянських учених, що створили штучну галактику, населену мікроістотами, про могутність людського розуму, здатного змінювати й перетворювати природу, йдеться в цій повісті.
— Ви не бачите виходу, так, здається? — спитав Топанов. — А чи не вимагаєте ви від науки чогось такого, до чого вона досі не дійшла?
— Мене зараз цікавить лише одне: підхід до завдання. Для початку це дуже важливо. Адже, зрозумійте, гідне подиву, що деякі представники найпередовішої науки відмахуються від очевидних речей, поводяться як страуси.
— Але тоді ця наука ще не стала передовою! — засміявся Топанов. — На світі є наука, яка ніколи не схиляє голови перед труднощами.
— Ви говорите про філософію?
— Я говорю про марксистсько-ленінську філософію.
— Але хіба філософія здатна підказати рішення в суто спеціальному питанні? Я гадав, що філософія може лише визначити загальний напрямок, здійснити, так би мовити, стратегію й тактику…
— Дуже вдячний вам, товаришу Алексєєв, за визнання ролі філософії, — насмішкувато мовив Топанов. — А чи відомо вам, що абстрактної істини немає, істина завжди конкретна? Саме вирішуючи так звані спеціальні питання, ви обов’язково повинні застосовувати філософію і застосовувати її свідомо.
— Але цікаві результати наука одержує і без філософії, — сказав я.
— Це помилка, — відповів Топанов, — на жаль, досить поширена помилка. “Без філософії” можна зробити річ непотрібну, недоладну, більше того, людська цілеспрямована дія “без філософії”, як сказали ви, взагалі неможлива. Навіть найзапекліший філософ-ідеаліст, який у своїх книгах висловлює “сумнів” щодо реального існування навколишнього світу, чекає вранці сонця або вмикає лампу, списує цілком реальний аркуш паперу чи друкує на машинці. Мільйони разів у своїй практичній діяльності він займає матеріалістичну позицію. Адже якщо припустити, що й перо, і папір, і сонце існують лише в свідомості філософа-ідеаліста, то звідки до нього прийшла впевненість у тому, що він виявить ці речі й предмети у зовнішньому світі? Однак папір часом усе зносить. Ні, Алексєєв, без філософії не обійтися, а ті, котрі говорять, що вони, мовляв, зайняті чистою наукою і до філософії їм нема діла, здебільшого підпадають під вплив філософії найнижчого ґатунку.
— Але ж усе тече, все міняється, може, в тих питаннях, якими тепер ми займаємось, філософія і не дасть результату? Адже може таке бути?
— Спасибі за відвертість, — сказав Топанов, — вона багато що спрощує. Іноді я стикаюся з товаришами, які охоче визнають роль філософії, а насправді міркують так само, як і ви. Проте марксизм-ленінізм — вершина філософської думки, це найкраще, найповніше відображення дійсних закономірностей природи. Це вчення гнучке, готове негайно змінити свою форму, як тільки лучиться нове велике відкриття… Я не беруся вказати вам на пропущений пункт у плані робіт вашої лабораторії, я не маю спеціальної освіти, та я сміло можу сказати, що багато теоретичних труднощів можна пояснити філософською короткозорістю. Особливо в такому питанні, як походження зірок! Ось ви говорили мені, що за надвисокої температури в надрах зірок народжуються ядра атомів — майбутнє термоядерне пальне зірки. Так я зрозумів?
— Авжеж, так.
— Виходить, мусить бути вже готова зірка, щоб утворились атоми, і потрібні атоми, щоб загорілась зірка?
— Більшість астрономів вважає, що атоми, напевно, старші за зірки.
— Дуже конкретно, що й казати! Говорити, що атоми молодші за зірки, не можна: зірки самі складаються з атомів. Але ж і атом міг з’явитися лише внаслідок якихось поки що невідомих нам процесів.
— Про це і я думаю. Але як пов’язати походження атомів з еволюцією зірок?
— А що, коли… — Топанов очікуюче подивився на мене, і я змушений був продовжити його думку:
— Коли атоми — однолітки зірок! Коли утворювались вони разом із зіркою, в єдиному процесі!.. Проте це ваша думка…
— Вас це засмучує? — розсміявся Топанов. — Ні, ні, я не маю жодних претензій, ні щодо авторства, ні якихось інших! І думка не моя, Олексію Олексійовичу… Вона блукала у вашій голові, я допоміг їй вилупитися на світ, дуже радий… А вона справді цікава?
— Ви навіть не уявляєте, як! Я піду, я зараз піду, треба обчислити, хай грубо, та вже зараз можна прикинути…
— Не поспішайте. Все ще попереду, Олексію Олексійовичу, а зараз я дам вам добру пораду: до Леніна треба йти!
— До Леніна? Не розумію…
— Думати по-ленінськи — ось ваше завдання, Алексєєв, а це, далебі, не просте завдання. Думати по-ленінськи у вашій вузькій спеціальності, шукати в філософії силу й сміливість, обирати засоби для досягнення мети по-ленінськи, відшліфовувати свій світогляд по-ленінськи… Це дається не просто. Я розумію, що може ховатися за розв’язанням таємниці утворення зірок. Розумію! Розкрити цю одну з найглибших таємниць — це вирвати з рук мракобісся ще одну фортецю, це означає вкласти до рук людини могутню зброю. І пам’ятайте: не робіть із фізичних законів безгрішних ідолів.